Згідно ст. 6 Закону України "Про порядок в'їзду і виїзду громадян України з території України", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді з території України, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, накладених на нього судовим рішенням - до моменту виконання зобов'язань.
П. 43 Порядку оформлення, видачі, і пересилання закордонних паспортів, передбачено, що територіальний орган Державної міграційної служби може прийняти рішення про тимчасову відмову у видачі закордонного паспорта в разі, якщо стосовно особи є неврегульовані договірні, або інші невиконані обязательства.В будь-якому випадку, рішення про відмова у видачі закордонного паспорта приймається територіальним органом Державної міграційної служби при наявності інформації про підстави для такої відмови.
У разі, якщо все ж закордонний паспорт був виданий, але існує рішення уповноваженого державного органу про заборону виїзду за кордон, працівник державної прикордонної служби України, має право прийняти мотивоване письмове рішення, згідно з яким Вам відмовляється у видачі дозволу на перетин державного кордону України. Крім цього Ваш закордонний паспорт може бути тимчасово затримано або вилучено.
Разом з тим вищевказані статті законодавства практично є "мертвими", адже єдиним і достатньою підставою для заборони виїзду за кордон є судове рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до судової практики, на стадії розгляду справи в суді, суд не має право винести рішення про заборону виїзду за кордон.
Суд своїм рішенням може бути заборонено особі виїзд за кордон виключно в разі, якщо є рішення суду, згідно з яким особа є боржником, це рішення передано на виконання в державну виконавчу службу, державний виконавець подав до суду клопотання, узгоджене з начальником виконавчої служби відповідного рівня, і суд задовольнив таке клопотання.
Державний виконавець повинен довести те, що боржник свідомо і цілеспрямовано ухиляється від виконання рішення суду.