Укладення договорів з контрагентами є важливим фактором при провадженні господарської діяльності. При укладенні договору необхідно врахувати потенційні ризики, які можуть виникнути в процесі виконання цього договору.
Основні ризики при укладенні договорів
1. Неналежна перевірка контрагента
Бажано здійснювати перевірку контрагента, з яким буде укладено договір, навіть якщо підприємство співпрацює з ним тривалий час, однак була перерва у такій співпраці. У випадку, якщо договір укладається з новим контрагентом, то здійснення такої перевірки є обов’язковою.
Перевірка контрагента здійснюється з метою встановлення “добросовісності” суб’єкта господарювання. Неналежна перевірка контрагента може стати підставою для виникнення спорів у процесі виконання договору, а в подальшому — звернення до суду.
Така перевірка здійснюється за допомогою відкритих ресурсів, таких як:
- “Судова влада України”
- Єдиний державний реєстр судових рішень
- Автоматизована система виконавчого провадження
- Єдиний реєстр боржників
- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Також необхідно перевірити, щоб особа, яка підписує договір, мала повноваження на підписання цього договору. Наявність таких повноважень має бути зазначена у Статуті підприємства або іншому документі, який має бути наданий іншій стороні договору на підтвердження повноважень підписанта.
Низка постанов Верховного Суду містить сталу правову позицію з цього питання, яка полягає в тому, що якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що підтверджує її повноваження, то це свідчить про обізнаність іншої сторони договору з такими документами, і суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про обмеження повноважень представника контрагента (постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №924/491/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі №910/22198/17 та від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20, від 13.05.2021 у справі №910/4028/20).
2. Неузгодження спірних питань на етапі підготовки проекту договору
Узгодження сторонами істотних умов договору є дуже важливим етапом у процесі укладення договору.Питання, які виникли в процесі розгляду та узгодження сторонами проекту договору, можливо врегулювати та зафіксувати у протоколі розбіжностей. Таким чином, сторони досягнуть компромісу та встановлять взаємовигідні умови співпраці.
3. Відсутність фіксації усних домовленостей між сторонами договору у письмовому вигляді
Договірні відносини між контрагентами часто не обмежуються тільки укладенням договору. Деякі умови щодо виконання договору більш детально розкриваються у додатках до договору. Також, у процесі співпраці, сторони можуть дійти згоди щодо необхідності внесення змін до укладеного договору. Такі зміни в обов’язковому порядку треба фіксувати шляхом підписання додаткових угод до договору чи інших документів. Відсутність письмового погодження змін до договору може в майбутньому стати підставою звернення контрагента до суду і доведення наявності домовленостей у такому разі ускладнюється значним чином.
4. Приділення недостатньої уваги розділу, який передбачає застосування штрафних санкцій за неналежне виконання/невиконання умов договору
Доволі розповсюдженою є ситуація, коли сторони договору вирішують не прописувати детально розділ, який передбачає застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Як наслідок, неможливість стягнення з контрагента штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення виконання зобов’язання.
У постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 вказано, що якщо умовами договору не встановлено розмір пені за порушення грошового зобов’язання, а частина шоста статті 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише визначає порядок його встановлення в договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період застосування санкції, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.
5. Отсутствие конкретизации в договоре относительно действий в случае наступления форс-мажорных обстоятельств
Настання форс-мажорних обставин самих по собі не звільняють суб’єкт господарювання від відповідальності за порушення умов договору, оскільки такі обставини повинні бути засвідченні Торгово-промисловою палатою України або регіональними ТПП, яка встановлює наявність причинно-наслідкового зв’язку між наявністю форс-мажору та неможливістю виконання зобов’язання за договором. Відповідно документом, який посвідчує наявність форс-мажору у конкретному випадку є сертифікат ТПП, виданий за результатами розгляду заяви підприємства.
Щодо питання, чи є доказом існування форс-мажорних обставин лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі 910/7679/22 висловив позицію, яка полягає у наступному:
“Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх суб’єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб’єкт господарювання, який не може виконати свої зобов’язання за певним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.”
Таким чином, вбачається необхідність отримання суб’єктом господарювання сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин у кожному конкретному випадку.
Також, необхідно врахувати, що у разі визначення у договорі строку, протягом якого сторона має повідомити іншу сторону про настання форс-мажорної обставини, таке повідомлення є обов’язковим. У разі встановлення у договорі строку для такого повідомлення, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на ці обставини, якщо це передбачено договором. В іншому випадку порушення строку повідомлення не означає автоматичну втрату права посилатися на форс-мажорні обставини.