Статті - Riyako&Partners

CEO Riyako & Partners, адвокат Євген Ріяко, виступив із авторською колонкою у ZN.UA про нову хвилю тиску правоохоронців на оборонні компанії та про те, як бізнесу підготуватися до обшуку. Нижче — коротко головні тези, а повну версію можна прочитати за посиланням наприкінці.

Період «негласного імунітету» для оборонного сектора завершується

У 2022–2024 роках правоохоронці активно перевіряли оборонні компанії, після чого настало відносне затишшя — кількість кримінальних проваджень у сфері мілтеху помітно скоротилася. Але, як зазначає Євген Ріяко, влітку 2026 року галуззю прокотилася нова хвиля обшуків, і найрезонанснішим епізодом стала операція в одного з найбільших виробників, Vyriy Industries. Це сигнал для всього сектора: часи, коли оборонку фактично не чіпали, схоже, минають.

Причина, за оцінкою автора, доволі прозаїчна. За кілька років великої війни українські оборонні компанії перетворилися з волонтерських ініціатив і стартапів на системних гравців із мільйонними контрактами, інвестиціями й тисячами співробітників. Що більший бізнес — то більша увага до нього. Оборонну галузь почали сприймати як звичайний великий бізнес зі звичними «класичними» ризиками, а державний оборонний контракт став зручною точкою входу для кримінальних проваджень.

Що саме ставлять у провину виробникам

У колонці Євген Ріяко пояснює логіку слідства. В основі більшості претензій лежить теза про те, що маржинальність за оборонним контрактом нібито не має перевищувати певного рівня, а отже, калькуляцію собівартості продукції слідство намагається подати як завищену — і на цій підставі говорити про збитки, завдані державі.

На практиці суперечки найчастіше розгортаються навколо кількох питань: чи можна включати до собівартості адміністративні та непрямі витрати (зарплати, оренду, логістику, юридичний супровід, обслуговування обладнання); чи закуповувалися комплектуючі за ринковими цінами; як оцінювати операції з пов’язаними компаніями та закордонними постачальниками; і чи не приховується за фінансовими операціями спроба легалізації коштів. Проблема, наголошує автор, у тому, що виробництво оборонної продукції значно складніше за формулу «вартість комплектуючих плюс націнка» — воно включає розроблення, тестування, сертифікацію, логістику, утримання команди, безпеку виробництва та адаптацію виробів під потреби конкретних підрозділів.

Головна проблема — не в тому, що перевіряють, а в тому, як

Ключова теза колонки: значна частина проваджень виглядає як некваліфікована робота. Слідство системно не враховує специфіки оборонного виробництва — не орієнтується у вимогах ДСТУ та військових стандартах, намагається інкримінувати податкові порушення без розуміння механіки оподаткування в цій ніші й переносить підходи, напрацьовані на цивільному бізнесі, на галузь, що живе за іншими правилами. Показовий приклад, який наводить автор, — механізм зміни ціни за тривалим контрактом: коливання вартості комплектуючих для дронів є нормальною узгодженою практикою, але слідство трактує подібні розрахунки як ознаку схеми, а не як штатний фінансовий механізм.

Євген Ріяко звертає увагу й на зовнішні ознаки тиску, які фіксували у публічному полі навколо відповідних справ: обшуки без ухвал суду, супровід анонімними телеграм-каналами, обізнаними у деталях ще до офіційної комунікації, «викривальні» матеріали від окремих громадських структур. Усе це, на його думку, більше нагадує інформаційний тиск і перерозподіл ринку, ніж об’єктивне розслідування — і особливо небезпечне саме зараз, коли галузь виходить на міжнародні контракти й залучає іноземних інвесторів.

Що робити компаніям уже зараз

Автор радить готуватися одразу на двох рівнях. На тактичному — до самого факту обшуку: команда має знати алгоритм поведінки під час слідчих дій, а документи й техніка мають бути організовані так, щоб можливе вилучення не зупиняло виробництво (кожен день простою в мілтеху — це втрати для фронту). На стратегічному — превентивний аудит кримінальних ризиків і документальна дисципліна. Часто компанія ухвалює правильні бізнес-рішення, але оформлює їх так, що у слідства з’являється формальна підстава для претензій, навіть коли по суті порушення немає.

Висновок колонки прямий: правовий захист і комплаєнс для мілтеху сьогодні — це вже не розкіш, а базова умова того, щоб залишитися в грі на ринку, який щойно навчився заробляти і саме тому став цікавим не лише інвесторам, а й правоохоронцям.

Читайте повну версію

Повний текст колонки Євгена Ріяка — з детальним розбором сценаріїв претензій та практичними рекомендаціями — читайте на ZN.UA: «Мілтех у фокусі правоохоронців. Що робити оборонній компанії, якщо до неї прийшли з обшуком».

Ваша компанія працює в оборонному секторі й хоче підготуватися до можливого обшуку або провести аудит кримінальних ризиків? Залиште заявку — юристи Riyako & Partners зв’яжуться з вами протягом години. Докладніше про напрям — на сторінці захисту бізнесу та кримінального захисту.

Розмитнення легкового авто в Україні у 2026 році тримається на трьох платежах — ввізному миті (10%, або 0% за сертифікатом EUR.1 для авто з ЄС), акцизі (рахується за об’ємом двигуна, типом пального і віком) та ПДВ 20%. До них додаються пенсійний і митний збори. Головна новина року: з 1 січня 2026-го скасовано пільгу з нульового ПДВ на електромобілі — тепер вони теж оподатковуються ПДВ 20%, хоча мито для них лишається нульовим. Нижче розбираємо, з чого складається сума, як її порахувати самому і де найчастіше виникають спори з митницею.

Від «євроблях» до правил 2026 року

Кілька років тому тема розмитнення в Україні асоціювалася насамперед зі словом «євробляхи» — автомобілями на іноземній реєстрації, які ввозили в режимі транзиту чи тимчасового ввезення й місяцями їздили без повного митного оформлення. Хвиля таких авто виникла саме через високу вартість розмитнення: легалізувати машину коштувало дорого, і водії шукали обхідні шляхи. Закони 2018–2019 років (зокрема резонансний №8488) запустили пільговий період легалізації, і більшість тих авто врешті оформили за зниженими ставками.

Відтоді правила встигли змінитися кілька разів. Окрема сторінка — воєнний стан: у 2022 році діяв період так званого «нульового розмитнення» (Закон №2142-IX), коли легкові авто ввозили без сплати мита, акцизу та ПДВ. Проте вже 1 липня 2022 року цю пільгу скасували, і оформлення повернулося до загальних правил. Тому сьогодні орієнтуватися на старі статті й калькулятори п’яти-семирічної давнини — прямий шлях прорахуватися. Розберемо, як усе працює саме зараз.

З чого складається сума розмитнення

Підсумкову цифру формують п’ять складових. Три з них — основні й найвагоміші, ще дві — супутні збори, які часто забувають закласти в бюджет:

Ввізне мито — відсоток від митної вартості авто.
Акцизний податок — залежить від типу пального, об’єму двигуна та віку машини.
ПДВ 20% — нараховується на суму «митна вартість + мито + акциз».
Пенсійний збір — від 3% до 5% (при першій реєстрації; електромобілі звільнені).
Митний збір — невеликий фіксований платіж за адміністративне оформлення.

На практиці левову частку суми — за різними оцінками, 60–70% — з’їдають саме акциз і ПДВ. Тому основна увага при плануванні бюджету має бути прикута до них.

Ввізне мито: коли 10%, а коли 0%

Стандартна ставка мита для більшості легкових авто — 10% від митної вартості. Але є винятки, які здатні відчутно змінити підсумок, і найважливіший із них — сертифікат EUR.1.

Україна має угоду про вільну торгівлю з ЄС та Великою Британією. Якщо авто європейського походження, і продавець надає сертифікат EUR.1, який це підтверджує, ставка мита падає з 10% до 0%. Для машини вартістю 10 000 євро це різниця в тисячу євро «на рівному місці» — тому наявність EUR.1 варто з’ясовувати ще до купівлі, а не після. Для авто зі США, Японії, Кореї та інших країн поза угодами про вільну торгівлю мито становить класичні 10%.

Окремо: для електромобілів мито дорівнює 0% незалежно від країни походження, а для нових легкових авто з двигуном понад 3 літри ставка становить 6%.

Акцизний податок: формула і чому вік має значення

Акциз — найменш інтуїтивний платіж, бо він не прив’язаний до ціни авто. Дорога і дешева машина з однаковим двигуном і роком випуску заплатять однаковий акциз. Рахується він за формулою:

Акциз = Базова ставка × Коефіцієнт об’єму двигуна × Віковий коефіцієнт

Розберемо кожен елемент:

Базова ставка (в євро) залежить від пального й об’єму:
- бензин до 3000 см³ — €50; понад 3000 см³ — €100;
- дизель до 3500 см³ — €75; понад 3500 см³ — €150.
Коефіцієнт об’єму двигуна — це об’єм у кубічних сантиметрах, поділений на 1000. Для двигуна 1600 см³ коефіцієнт дорівнює 1,6.
Віковий коефіцієнт — кількість повних років авто, але не більше 15. Що старіша машина, то вищий акциз.

Саме віковий коефіцієнт часто дає неочевидний результат. Люди інстинктивно шукають старіше й дешевше авто, але за акцизом свіжіша машина нерідко виходить вигіднішою: коефіцієнт віку у неї менший, а отже, і акциз нижчий. Тобто економія на ціні авто може обернутися переплатою на розмитненні.

ПДВ

ПДВ становить 20% — але важливо розуміти, від чого він рахується. База для нього — це не просто ціна авто, а сума митної вартості, ввізного мита й акцизу разом. Тобто ПДВ нараховується «згори» на всі попередні платежі, і саме тому він зазвичай виходить найбільшою окремою статтею у підсумковій сумі.

Пенсійний і митний збори

При першій державній реєстрації легкового авто в Україні сплачується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Його ставка — 3%, 4% або 5% залежно від вартості машини: чим дорожча, тим вищий відсоток. Конкретні вартісні межі щороку переглядають, бо вони прив’язані до прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня. Важливий нюанс: електромобілі від цього збору звільнені — ще одна причина їхньої відносної вигідності попри повернення ПДВ.

Митний збір — невеликий фіксований платіж за саме оформлення. У загальній сумі він майже непомітний, але формально теж входить до переліку обов’язкових.

Приклад розрахунку: бензинове авто крок за кроком

Візьмемо поширений сценарій: Volkswagen Golf, бензин 1.6 л, 2018 рік випуску, митна вартість — 10 000 євро. Рахуємо на 2026 рік (віковий коефіцієнт умовно 7). Цифри ілюстративні — реальний акциз конвертується в гривню за курсом НБУ на день оформлення.

Акциз: 50 × 1,6 × 7 = €560
Мито (без EUR.1): 10% × 10 000 = €1 000
База ПДВ: 10 000 + 1 000 + 560 = 11 560
ПДВ 20%: €2 312
Разом основні платежі: ≈ €3 872 (плюс пенсійний і митний збори)

А тепер те саме авто, але з сертифікатом EUR.1 (мито 0%):

Акциз: €560
Мито: €0
База ПДВ: 10 000 + 0 + 560 = 10 560
ПДВ 20%: €2 112
Разом: ≈ €2 672

Різниця між двома варіантами — близько 1 200 євро лише за рахунок одного документа. Це наочно показує, чому питання походження авто й наявності EUR.1 варто вирішувати ще на етапі вибору машини.

Електромобілі у 2026 році: головна зміна

Це та новина, заради якої багато хто читає матеріали про розмитнення саме зараз. Пільга зі звільнення електромобілів від ПДВ діяла з 2018 року — майже вісім років — і дозволяла заощаджувати близько 30% вартості авто. У Держбюджеті на 2026 рік її продовження не передбачили, тож із 1 січня електрокари оформлюють за загальними правилами щодо ПДВ.

Як це виглядає на практиці станом на 2026 рік:

Ввізне мито — 0% (залишилося без змін);
Акциз — €1 за кожну кіловат-годину ємності батареї;
ПДВ — 20% (пільгу скасовано з 1 січня 2026 року);
Пенсійний збір — не сплачується.

Повернення ПДВ підняло вартість розмитнення електрокарів приблизно на 20%. На початку 2026 року це навіть спричинило короткочасне падіння імпорту — ринок «затоварився» ще в грудні перед скасуванням пільги. Але глобально електромобіль лишається одним із найвигідніших варіантів за сукупними витратами: нульове мито, відсутність пенсійного збору й низька вартість експлуатації досить швидко компенсують різницю.

Як проходить розмитнення: покрокова процедура

Оформити авто можна самостійно або через митного брокера. Якщо робити самому, загальна послідовність така:

Ввезення й попереднє повідомлення. Авто ввозять на митну територію України та подають попереднє повідомлення на митниці.
Пакет документів і декларація. Готують повний комплект документів і митну декларацію (форма МД-2).
Подання декларації. Декларацію подають на митному посту — особисто або через електронний кабінет митниці.
Перевірка й визначення митної вартості. Інспектор перевіряє документи й визначає митну вартість авто — саме від неї рахуються всі платежі.
Оплата. Отримують рахунок і сплачують акциз, мито, ПДВ, пенсійний та митний збори — кожен на окремий рахунок.
Реєстрація. Після оформлення авто реєструють у сервісному центрі МВС і отримують українські номери.

Які документи знадобляться

Точний перелік залежить від ситуації, але базовий набір зазвичай включає документ, що підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, рахунок-фактуру), технічний паспорт авто, документи про походження (за наявності — сертифікат EUR.1 для нульового мита), а також ваш паспорт та ідентифікаційний код. Якщо оформлення веде брокер — додатково довіреність. Радимо заздалегідь перевірити комплектність: брак одного документа може затримати оформлення на дні, а це — час, поки авто «висить» на митниці.

Типові спірні ситуації з митницею

Здебільшого авто розмитнюється у штатному режимі. Але є моменти, де інтереси власника й митного органу розходяться, і саме тут найчастіше виникають конфлікти:

Завищена митна вартість. Митниця може не погодитися із заявленою ціною авто й визначити вартість за власною довідковою базою — вищу. Оскільки від неї рахуються всі платежі, це прямо збільшує суму до сплати. Таке рішення можна оскаржити, надавши докази реальної ціни.
Спір щодо коду й класифікації. Від того, як класифіковано авто, залежить ставка. Помилка в класифікації здатна коштувати відчутних грошей.
Штрафи за порушення строків. Прострочення транзиту чи умов тимчасового ввезення тягне санкції — аж до вилучення авто за рішенням суду.
Відмова у застосуванні EUR.1. Іноді виникають питання до самого сертифіката чи походження авто, і пільгу на мито ставлять під сумнів.

Коли варто залучити юриста

Якщо оформлення проходить гладко, юрист не потрібен — достатньо уважності й повного пакета документів. Але коли на кону спір із митним органом, ціна помилки або зволікання зростає швидко. Юридичний супровід має сенс, якщо митниця визначила завищену вартість, накладено штраф чи вилучено авто, виник спір щодо ставки або класифікації, або якщо потрібно оскаржити рішення митниці в адміністративному чи судовому порядку.

Юристи Riyako & Partners супроводжують спори з митними органами й захищають інтереси клієнтів у справах, пов’язаних із митним оформленням та розмитненням. Якщо ви зіткнулися зі спірною ситуацією — краще розібратися в ній до того, як мине строк на оскарження. Докладніше про напрям — на сторінці наших послуг.

З яких платежів складається розмитнення авто у 2026 році?

З трьох основних — ввізного мита (10% або 0% за сертифікатом EUR.1), акцизу (за формулою «ставка × об’єм ÷ 1000 × вік») та ПДВ 20%. Плюс пенсійний збір (3–5%) і митний збір.

Як розрахувати акциз на авто?

Акциз = базова ставка (€50/€100 для бензину, €75/€150 для дизеля) × коефіцієнт об’єму двигуна (об’єм у см³ ÷ 1000) × віковий коефіцієнт (кількість повних років, максимум 15).

Чи діє нульовий ПДВ на електромобілі у 2026 році?

Ні. З 1 січня 2026 року пільгу скасовано, і до електромобілів застосовується ПДВ 20%. Мито для них залишається 0%, акциз — €1 за кВт·год ємності батареї, а пенсійний збір не сплачується.

Коли ввізне мито дорівнює 0%?

Для авто з країн ЄС та Великої Британії за наявності сертифіката EUR.1, а також для електромобілів. Для авто зі США, Японії та інших країн поза угодами про вільну торгівлю — 10%.

Скільки коштує розмитнити авто з Європи?

Залежить від вартості, об’єму двигуна, пального й віку. Для орієнтиру: бензиновий Volkswagen Golf 2018 року вартістю близько 10 000 євро обійдеться приблизно у 2 700–3 900 євро платежів — залежно від того, чи є сертифікат EUR.1. Точну суму завжди рахують у калькуляторі митниці за курсом на день оформлення.

Чому в різних калькуляторах виходять різні суми?

Акциз конвертується у гривню за курсом НБУ на день оформлення, а митна вартість може визначатися за різними базами. Тому остаточну суму рахують у офіційному калькуляторі Держмитслужби безпосередньо перед розмитненням.

Що робити, якщо митниця завищила митну вартість авто?

Рішення про визначення митної вартості можна оскаржити — як в адміністративному порядку, так і в суді, надавши докази реальної ціни авто (договір, платіжні документи, ринкові дані). У складних випадках варто залучити юриста з митних спорів.

Розділити оплату комунальних послуг між співвласниками квартири можна двома шляхами: за домовленістю (звернувшись до кожного виконавця послуг) або через суд, якщо згоди немає. Важливо: сьогодні вже немає «єдиного особового рахунку в ЖЕК» — після реформи ЖКГ споживач має окремі договори з кожним виконавцем послуги. І ще один ключовий момент, який часто розуміють неправильно: розподілити обов’язок з оплати можна навіть без поділу квартири на кімнати чи встановлення порядку користування — це підтверджує практика Верховного Суду.

Навіщо ділити особовий рахунок

Особовий рахунок — це унікальний номер, за яким виконавець послуги ідентифікує споживача та обліковує нарахування й оплати. Поки квартирою користується одна сім’я, питання поділу не виникає. Але щойно між співвласниками чи мешканцями псуються стосунки — після розлучення, спадкування частки сторонніми людьми, конфлікту дорослих дітей і батьків — оплата комуналки перетворюється на постійне джерело суперечок. Один платить за всіх, інший ухиляється, накопичується борг, а відповідальність перед постачальником — спільна.

Поділ особового рахунку розв’язує цю проблему: кожен співвласник отримує окремий платіжний документ і розраховується з постачальником незалежно від інших. Борг одного більше не «тягне» за собою решту, а платіжна дисципліна стає особистою справою кожного. З практики нашої компанії, житлові спори щодо користування приміщенням та оплати комунальних послуг майже завжди переплітаються із сімейними конфліктами — і саме тому їх варто вирішувати юридично коректно, а не «на словах».

Головна зміна: більше немає «єдиного рахунку в ЖЕК»

Стара логіка, за якою всі договори укладав ЖЕК і вів один спільний рахунок, відійшла в минуле. Після набрання чинності Законом «Про житлово-комунальні послуги» модель договірних відносин змінилася: тепер споживач укладає окремі договори з кожним виконавцем послуги — постачальником тепла, води, газу, електроенергії, управителем багатоквартирного будинку, оператором з вивезення відходів. Фактично «особовий рахунок» розпався на кілька окремих рахунків за різними послугами.

Закон передбачає кілька моделей організації договірних відносин у багатоквартирному будинку: індивідуальний договір, який кожен співвласник укладає самостійно; колективний договір, що укладається через управителя; та договір із колективним споживачем — зазвичай через ОСББ. Від того, яка модель діє у вашому будинку, залежить, куди саме звертатися. Це важливо розуміти з самого початку: поділ рахунку сьогодні — це не один візит до ЖЕК, а звернення до кожного виконавця відповідної послуги.

Правова основа поділу

Обов’язок співвласників брати участь в утриманні спільного майна прямо закріплений у Цивільному кодексі. Згідно зі статтею 360 ЦК України, кожен співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління й утримання майна, у сплаті податків і зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном. Простими словами — платити за комуналку кожен має пропорційно своїй частці.

Володіння й користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників (стаття 358 ЦК). А якщо згоди немає — спір вирішує суд. Саме на цих нормах будується вся процедура поділу особового рахунку: спочатку — спроба домовитися, за її невдачі — судовий шлях.

Хто має право вимагати поділу рахунку

Коло осіб, які можуть ініціювати поділ, залежить від форми власності на житло. У приватизованій квартирі таке право мають насамперед співвласники — особи, чиє право власності підтверджене правовстановлюючим документом (свідоцтвом про право власності, договором купівлі-продажу, дарування, спадкування). Окремо існує категорія осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, але власниками не є, — їхні можливості вужчі й залежать від конкретної ситуації.

У неприватизованому житлі право на поділ має дієздатний повнолітній громадянин, зареєстрований і фактично проживає у квартирі. Важливо розрізняти ці статуси від самого початку: від того, ким ви є щодо житла — власником частки чи лише зареєстрованим мешканцем, — залежить і набір документів, і сам механізм поділу.

Ключове: поділ оплати можливий без поділу квартири

Це найважливіше уточнення, і саме тут стара практика вводила людей в оману. Раніше вважалося, що розділити рахунок можна лише після встановлення порядку користування квартирою — тобто фактичного «закріплення кімнат» за співвласниками. Насправді це не так.

Верховний Суд підтвердив, що обов’язок з оплати житлово-комунальних послуг можна розподілити між співвласниками незалежно від того, чи визначено порядок користування квартирою. Тобто вам не обов’язково ділити кімнати чи перетворювати квартиру на комунальну, щоб кожен платив свою частину. Суд може розподілити саме платіжний обов’язок — і зобов’язати виконавців послуг видавати окремі платіжні документи. Це суттєво спрощує ситуацію для тих, хто живе в однокімнатній квартирі або просто не хоче ділити житловий простір, а прагне лише впорядкувати платежі.

Квартира у приватній власності: два сценарії

За згодою співвласників

Найпростіший і найдешевший шлях. Співвласники домовляються, у якій пропорції кожен сплачує послуги, і за потреби фіксують це договором. Якщо йдеться про порядок користування квартирою, такий договір посвідчується нотаріально. Далі з цією домовленістю (а також документами про право власності й технічним паспортом) звертаються до кожного виконавця послуг із заявою про відкриття окремого рахунку та видачу окремого платіжного документа на кожного співвласника.

Варто врахувати нюанс із судової практики: навіть неформальна домовленість про порядок оплати має значення. Якщо співвласники фактично роками сплачували послуги у певних частках, суд може визнати це доведеною угодою — з відповідними правовими наслідками. Тому будь-які домовленості про оплату краще фіксувати письмово.

Без згоди — через суд

Якщо хтось із співвласників проти поділу або ухиляється від оплати, залишається судовий шлях. Один зі співвласників подає до місцевого суду позов про розподіл обов’язку з оплати комунальних послуг (а за потреби — і про встановлення порядку користування). Суд встановлює, у яких частках кожен має сплачувати послуги, і може зобов’язати виконавців укласти окремі договори та відкрити окремі рахунки. Це позов немайнового характеру, тож судовий збір сплачується за ставкою для немайнових вимог.

Поділ за згодою: крок за кроком

Якщо співвласники готові домовитися, послідовність дій зазвичай така:

Узгодження часток. Співвласники визначають, у якій пропорції кожен сплачуватиме послуги — найчастіше пропорційно часткам у праві власності.
Фіксація домовленості. Домовленість про порядок оплати доцільно оформити письмово; договір про порядок користування квартирою посвідчується нотаріально.
Звернення до виконавців. До кожного виконавця послуг (тепло, вода, газ, електроенергія, управитель або ОСББ) подають заяву про відкриття окремого рахунку та видачу окремого платіжного документа.
Отримання окремих рахунків. Після опрацювання заяв кожен співвласник починає отримувати власні квитанції й сплачує послуги незалежно від інших.

Судовий поділ: крок за кроком

Коли згоди немає, алгоритм інший:

Підготовка позову. Складається позовна заява про розподіл обов’язку з оплати комунальних послуг (за потреби — з вимогою про встановлення порядку користування).
Збір доказів. Додаються документи про право спільної часткової власності, відомості про зареєстрованих осіб, докази щодо боргу та фактичних платежів.
Розгляд справи. Суд встановлює частки оплати за кожною послугою з урахуванням її характеру.
Виконання рішення. На підставі рішення суду виконавці зобов’язані відкрити окремі рахунки та видавати окремі платіжні документи.

Наочний приклад. Після розлучення квартира залишилася у спільній частковій власності колишнього подружжя — по 1/2 у кожного. Дружина сплачує комуналку сама, чоловік ухиляється, накопичується борг. Вона звертається до суду з позовом про розподіл обов’язку з оплати. Суд розподіляє платежі: утримання будинку й опалення — порівну за частками, електроенергію — з урахуванням приладів, воду й газ — за кількістю мешканців, і зобов’язує виконавців видавати окремі квитанції. Відтоді кожен відповідає лише за свою частину.

Як суд розподіляє оплату за видами послуг

Оскільки різні послуги споживаються по-різному, суд не ділить усе «навпіл» механічно, а застосовує логіку, вироблену практикою. Орієнтовно розподіл виглядає так:

Електроенергія за спільним лічильником — пропорційно потужності побутового електрообладнання кожного співвласника.
Газ, водопостачання, водовідведення, освітлення допоміжних приміщень — за кількістю членів сім’ї та осіб, які проживають у квартирі понад місяць.
Утримання будинку, управління, опалення — пропорційно частці у праві власності або площі.

Ця диференціація логічна: несправедливо ділити плату за електрику порівну, якщо одна сторона майже не користується приладами, а інша тримає потужну техніку. Тому в позові й доказах варто враховувати саме характер кожної послуги.

Неприватизована (муніципальна) квартира

Якщо житло не приватизоване, механізм інший і складніший. Право на поділ має дієздатний повнолітній мешканець, зареєстрований і фактично проживає у квартирі. Спочатку потрібно отримати згоду всіх зареєстрованих осіб і звернутися до органу місцевого самоврядування (міської ради) з метою укладення окремого договору найму на конкретну кімнату. Після укладення такого договору з’являється підстава звернутися до виконавців послуг для відкриття окремого рахунку.

Тут важливо усвідомлювати наслідок: у результаті поділу змінюється суть договору найму, і квартира фактично перетворюється на комунальну — колишні члени сім’ї стають сусідами з окремими договорами. Це серйозний крок, і на нього варто наважуватися свідомо. Якщо ж згоди всіх зареєстрованих осіб отримати не вдається, питання знову вирішується в суді: можна вимагати зобов’язати міську раду укласти окремий договір найму на кімнату, а виконавця послуг — відкрити окремий рахунок.

Куди звертатися і які документи знадобляться

Для позасудового поділу за згодою до кожного виконавця послуг зазвичай подають: заяву про відкриття окремого рахунку та видачу окремого платіжного документа; документи, що підтверджують право власності (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, дарування чи спадкування) або договір найму — для муніципального житла; копію технічного паспорта; за наявності — договір про порядок користування чи домовленість про порядок оплати.

Для судового поділу орієнтовний пакет ширший: позовна заява з копіями за кількістю сторін; документ про сплату судового збору; документи про право спільної часткової власності (або договір найму); відомості про зареєстрованих у квартирі осіб; докази наявності чи відсутності боргу; за потреби — документи, що підтверджують розірвання сімейних відносин; платіжні документи, які підтверджують, хто фактично сплачував послуги. Конкретний перелік залежить від ситуації, тому його варто узгодити з юристом.

Типові складнощі

На практиці поділ рідко буває суто технічним. Найчастіші вузли: другий співвласник свідомо блокує будь-які домовленості; виконавець послуг відмовляється відкривати окремий рахунок без рішення суду; є накопичений спільний борг, який ускладнює переговори; частину квартири успадкували сторонні люди, з якими немає жодного контакту. У кожному з цих випадків самостійні спроби нерідко заходять у глухий кут, а час працює проти платника — борг зростає, а відповідальність залишається спільною.

Що робити зі спільним боргом

Поділ рахунку впорядковує майбутні платежі, але не «стирає» борг, що вже накопичився до поділу. Заборгованість, яка виникла за спільним рахунком, залишається спільною, і виконавець послуг може вимагати її погашення від будь-кого зі співвласників. Тому перед поділом важливо зафіксувати стан розрахунків: скільки нараховано, хто й скільки фактично сплачував. Якщо один зі співвласників роками платив за всіх, він має право вимагати від інших компенсації відповідної частки сплаченого — у порядку регресу. Ці питання нерідко вирішуються тим самим судовим шляхом, паралельно з поділом рахунку.

Субсидії та пільги після поділу

Поділ особового рахунку може вплинути на право на житлову субсидію чи пільги, адже вони розраховуються з урахуванням складу домогосподарства, доходів і площі. Після відкриття окремих рахунків домогосподарства фактично «розділяються», що змінює вихідні дані для нарахування допомоги. Тому, якщо ви отримуєте субсидію або маєте пільги, наслідки поділу для них варто прорахувати заздалегідь — інколи вигідніше спочатку впорядкувати субсидійні питання, а вже потім ділити рахунок.

Коли варто залучити юриста

Якщо всі співвласники згодні, поділ можна оформити самостійно — достатньо коректно скласти заяви й зібрати документи. Але щойно виникає конфлікт, ухиляння від оплати чи відмова виконавця, доцільно звернутися до юриста: правильно кваліфікований позов, обґрунтований розподіл часток за видами послуг і належні докази часто вирішують справу на вашу користь. Юристи Riyako & Partners супроводжують житлові спори, зокрема щодо поділу особових рахунків, встановлення порядку користування житлом та стягнення заборгованості.

Чи можна розділити особовий рахунок без поділу квартири на кімнати?

Так. Верховний Суд підтвердив, що обов’язок з оплати комунальних послуг можна розподілити між співвласниками незалежно від встановлення порядку користування квартирою. Ділити кімнати для цього не обов’язково.

Куди звертатися для поділу рахунку сьогодні?

До кожного виконавця послуг окремо (постачальник тепла, води, газу, електроенергії, управитель будинку або ОСББ) — залежно від моделі договірних відносин у вашому будинку.

Що робити, якщо другий співвласник проти поділу?

Звертатися до суду з позовом про розподіл обов’язку з оплати комунальних послуг. Суд встановить частки й може зобов’язати виконавців відкрити окремі рахунки та видавати окремі платіжні документи.

Як розподіляється оплата за різні послуги?

Електроенергія за спільним лічильником — пропорційно потужності приладів кожного; газ, вода, водовідведення — за кількістю мешканців; утримання будинку й опалення — пропорційно частці або площі.

Чи можна розділити рахунок у неприватизованій квартирі?

Так, але через укладення окремого договору найму на кімнату з міською радою. Наслідок — квартира фактично стає комунальною. За відсутності згоди зареєстрованих осіб питання вирішується в суді.

Який судовий збір за поділ рахунку?

Позов про розподіл обов’язку з оплати є немайновим, тому судовий збір сплачується за ставкою для вимог немайнового характеру.

Сьогодні все частіше говорять про «нову філософію» Бюро економічної безпеки України. Хоча економічні провадження не є новими для адвокатів, підходи Бюро змушують захисників докорінно змінювати стратегічні рішення та тактику роботи.

Головні тези статті:

Командна гра: чому класичної кримінальної школи більше недостатньо і чому критично важливо залучати податкових адвокатів та судово-економічних експертів.
Досвід як ключ до прогнозованості: як розуміння внутрішніх процесів БЕБ та аналіз понад 10 масштабних кейсів допомагають будувати реалістичні сценарії захисту.
Інституційні виклики: чому відсутність сталої судової практики та неузгодженість між ДПС і БЕБ залишаються головними зонами ризику для бізнесу.
Аналітичний продукт БЕБ: як змінити статус цього документа, щоб він не підміняв собою реальну доказову базу.

БЕБ формує нове середовище, де перемагає не універсальний підхід, а глибока податково-фінансова експертиза та системна робота з економічною матерією.

Читайте повний матеріал за посиланням: Нова філософія БЕБ як фактор формування нової практики захисту бізнесу

Сучасний бізнес уже неможливо уявити без партнерів – постачальників, дистриб’юторів, логістів, підрядників. Однак кожен новий контрагент – це не лише можливість для розвитку, а й потенційний ризик, який у разі недобросовісності партнера може обернутися податковими донарахуваннями, блокуванням ПДВ чи навіть відкриттям кримінального провадження.

Податкова служба дедалі частіше аналізує ланцюги постачання у комплексі, а не лише окремі господарські операції. Тому сьогодні недостатньо просто мати підписаний договір і видаткову накладну – важливо, щоб вибір контрагентів здійснювався з належною обачністю. Це означає, що платник податків має проявити розумну уважність і передбачливість у співпраці з партнерами, аби уникнути ризику взаємодії з фіктивними чи проблемними постачальниками. Такий підхід не є обов’язком доводити правомірність діяльності контрагента, але підтверджує добросовісність самого платника у межах принципу належної обачності.

Як розібратися в цих ризиках і перевірити своїх third-party vendors так, щоб податкова не мала запитань – розповідає податковий адвокат з юридичної компанії Riyako&Partners в своєму блозі на “Ліга Закон Бізнес”.

В статті про:

Що таке ланцюг постачання і чому він важливий

Які ризики виникають у ланцюгах постачання

Етапи перевірки сторонніх постачальників (third-party vendors)

Рекомендації з комплаєнс-захисту компанії від податкового адвоката

Питання реєстрації нерухомості є вкрай важливим. Адже державна реєстрація прав дозволяє бути власником нерухомого майна в правовому полі, що є необхідним для укладення договорів й вчинення інших правочинів.

В цій статті ми розкажемо про те, що законодавець відносить до нерухомості, які права щодо такого виду майна підлягають реєстрації, які є суб’єкти та підстави реєстрації, а також про адміністративний збір.

Розпочнемо із головного, а саме: законодавчого визначення нерухомого майна. Так, ЦКУ до нерухомого майна відносить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст. 181 ЦКУ): житлові будинки, житлові та нежитлові приміщення, їх частини, квартири та інше.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(ст. 2 ЗУ № 1952-IV далі – Закон).

Які ж речові права на нерухоме майно підлягають реєстрації?

Право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання на майбутній об’єкт нерухомості;

Спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості.

Речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, а саме: право користування(сервітут, емфітевзис), право забудови земельної ділянки(суперфіцій); та інші речові права, передбачені ч. 1 ст. 4 Закону.

Коли ми визначилися з об’єктом та видом права на нього, переходимо до суб’єктів реєстрації(хто саме займається цим питанням?):

нотаріус;
державний реєстратор прав на нерухоме майно;
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

Від того, вторинна чи первинна нерухомість, залежить підстава реєстрації прав на об’єкт. Розглянемо підстави для реєстрації вторинної нерухомості, якими, відповідно до законодавства є:

договори, які посвідчують Ваше право на майно (договір купівлі-продажу, підряду, довірчої власності тощо).
свідоцтва, що посвідчують право власності (свідоцтво про право власності на частку у спільному майні; на спадщину; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) тощо.
судові рішення, щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості;
ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
інших підстав, зазначених в ст. 27 Закону № 1952-IV.

Щодо первинної нерухомості, то важливо зазначити, що державна реєстрація тут відіграє дуже важливу роль. Згідно з ч. 3 ст. 331 ЦКУ до реєстрації цього майна, вважається, що Ви володієте матеріалами, навіть якщо це вже має вигляд готової будівлі.
Законодавець розділив процедуру реєстрації об’єктів незавершеного будівництва, заявлених вперше та інших.

Якщо реєстрація проводиться вперше, зверніть увагу на наступний перелік документів:

заява, про державну реєстрацію права
документ на землю
будівельний паспорт;
право на виконання будівельних робіт;
технічний паспорт;
відсутність факту зупинення виконання будівельних робіт у зв’язку з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності;
відсутність факту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;
акт прийняття-передачі будівництва, якщо він був складений.
Документи, які підтверджують факти виконання робіт на будівництві (наприклад, акти приймання виконаних робіт).
відсутність у складі об’єкта незавершеного будівництва майбутніх об’єктів нерухомості, щодо яких зареєстровано спеціальне майнове право(Якщо реєструється як неподільне);
за умови дотримання вимог статей 4 і 5 Закону України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”.

Якщо проводиться реєстрація об’єкта, щодо якого наявно право власності або спеціальне майнове право, то внесення змін проводиться автоматично програмними засобами ведення Державного реєстру прав:

оновлюються характеристики об’єкта згідно з відомостями Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;
змінюється вид речового права (зі спеціального майнового права на право власності)
проводиться державна реєстрація обтяження речових прав на об’єкт нерухомого майна на користь замовника будівництва(тільки у випадку, якщо об’єкт неподільний);

При реєстрації будь-якого об’єкта, не забувайте про паспорт та ідентифікаційний код або статутні документи, якщо ви юридична особа.

І наостанок, плата адміністративного збору за реєстрацію прав на нерухоме майно корелюється в залежності від строку, ми зазначимо звичайний, тобто 5 робочих днів:

права власності (у тому числі довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язань) – 270 грн.
спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва – 270 грн.
спеціальне майнове право на майбутній об’єкт нерухомості – 335 грн.
права довірчої власності на отриманий в управління об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості – 30 грн.
інших речових прав, похідних від права власності – 130 грн.
реєстрація в результаті вчинення нотаріальних дій – 270 грн.

Верховна Рада розглядає законопроєкт №12439, який має на меті захистити підприємців від тиску правоохоронних органів. Основна ідея — надати виключне право на реєстрацію кримінальних справ проти бізнесу лише керівникам прокуратур. На перший погляд, це виглядає як дієвий крок до прозорості. Але чи справді це так?

Правник Євген Ріяко, керівник «Юридичної компанії «Ріяко і Партнери», у своїй статті для Forbes Ukraine розкриває приховані ризики цієї ініціативи. Він зазначає, що концентрація такої влади в руках однієї особи може призвести до нових корупційних схем і створити «ручне управління» замість системних змін.

Крім того, новий механізм може значно уповільнити розслідування, адже Бюро економічної безпеки (БЕБ) буде змушене чекати на рішення прокуратури, що може затягуватися на тижні.

Водночас, бізнес, який сам потерпає від шахрайства чи нелегальної діяльності конкурентів, і так стикається з відмовами правоохоронців у відкритті справ. А новий закон, на жаль, не вирішує цю фундаментальну проблему.

Тож, чи справді ініціатива здатна знизити тиск на бізнес, чи вона лише перерозподілить важелі впливу? Дізнайтесь більше в повній версії матеріалу.

Повну статтю читайте у статті на Forbes Україна Влада пропонує новий механізм порушення кримінальних справ проти бізнесу. Чому ризиків більше, ніж користі?

Якщо основний квартиронаймач помер, а квартира так і не була приватизована — ситуація вирішувана. Усі прописані члени родини зберігають право проживати у квартирі й надалі мають право на її приватизацію. Але спочатку потрібно пройти обов’язковий підготовчий крок: переоформити договір найму на нового наймача. Тільки після цього можна подавати документи на приватизацію. У цій статті — покроковий алгоритм, актуальний перелік документів та відповіді на найпоширеніші запитання.

Зрозуміти свій правовий статус після смерті наймача

Смерть основного наймача не позбавляє членів його сім’ї права користуватися квартирою. Згідно зі статтею 107 Житлового кодексу України, права та обов’язки за договором найму переходять до членів сім’ї, які проживали разом із наймачем. Аналогічну норму закріплює частина 2 статті 824 Цивільного кодексу України: у разі смерті наймача наймачами можуть стати всі повнолітні особи, що постійно проживали з ним.

Це означає: ви можете спокійно залишатися в квартирі та продовжувати платити за комунальні послуги. Але щоб приватизувати квартиру, договір найму потрібно офіційно переоформити на одного з членів родини — нового наймача.

Важливо: якщо ніхто з прописаних не ініціює переоформлення — квартира залишається в державному фонді. Право на приватизацію при цьому не зникає, але і не реалізується само по собі. → Детальніше про переоформлення: Крок 2

Крок 2. Переоформити договір найму на нового наймача

Хто може стати новим наймачем

Будь-який повнолітній член сім’ї, який постійно зареєстрований у квартирі. Підстава — стаття 104 Житлового кодексу України. Умова одна: всі інші прописані повнолітні члени родини мають дати на це письмову згоду.

Куди звертатися

До виконавчого комітету місцевої ради (районної адміністрації) або через ЦНАП за місцем реєстрації квартири. Послугу «Зміна договору найму житлового приміщення» описано у Гіді Дія. У Києві доступна електронна черга через kyivcnap.gov.ua.

Документи для переоформлення договору найму

Заява про визнання новим наймачем (бланк видають на місці або завантажують на сайті ЦНАП)
Свідоцтво про смерть попереднього наймача (оригінал або нотаріально завірена копія)
Паспорти всіх повнолітніх членів сім’ї, зареєстрованих у квартирі
Ідентифікаційні коди всіх заявників
Діючий договір соціального найму або ордер на квартиру (якщо є)
Нотаріально завірена згода всіх інших прописаних повнолітніх на кандидатуру нового наймача
Довідка про склад сім’ї та реєстрацію місця проживання

Якщо хтось не погоджується

Якщо хоча б один із прописаних членів сім’ї відмовляється давати згоду — питання вирішується в судовому порядку. Подається позов до місцевого суду про визнання права наймача. Судова практика 2023–2025 років переважно підтримує позивачів, які фактично проживають у квартирі та несуть витрати на її утримання. Якщо у вашій ситуації виник конфлікт між членами сім’ї — юристи Riyako & Partners допоможуть у вирішенні сімейних суперечок.

Строк розгляду заяви про зміну наймача: до 30 днів. Результат — витяг з рішення виконавчого комітету та новий договір найму. → Після отримання договору — переходьте до Кроку 3

Крок 3. Зібрати документи для приватизації

Після того як новий договір найму оформлено, можна подавати документи на приватизацію. Перелік встановлено пунктами 18–21 Положення до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII. Повний опис послуги також доступний у Гіді Дія — «Видача свідоцтва про право власності на житло».

Основний пакет документів

Заява на приватизацію (бланк отримують в органі приватизації або в ЦНАП) — підписується всіма повнолітніми членами сім’ї, зареєстрованими в квартирі
Паспорти та ідентифікаційні коди всіх повнолітніх членів сім’ї
Свідоцтва про народження неповнолітніх дітей (до 14 років)
Договір соціального найму або ордер на квартиру (якщо ордер втрачено — читайте нижче)
Довідки про реєстрацію місця проживання всіх членів сім’ї
Документи про родинні зв’язки: свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження
Заява-згода тимчасово відсутніх членів сім’ї (нотаріально завірена)
Довідка про невикористання права на приватизацію — для тих, хто зареєструвався у квартирі після 1992 року (видає ЦНАП)

Що робити, якщо втрачено ордер

Ордер — бажаний, але не обов’язковий документ. Якщо оригінал втрачено, можна використати: архівну копію рішення виконкому про надання житла (замовляють в архіві міської ради), копію форми «А» або «Б» від управляючої компанії / ОСББ, довідку про правомірність проживання. За відсутності будь-яких замінників — лише через суд. Верховний Суд у справах 2024–2025 років підтверджував: архівні документи є допустимим доказом права на приватизацію.

→ Зібрали документи? Переходьте до Кроку 4 — подача та отримання рішення

Крок 4. Подати документи та отримати рішення

Куди подавати

Документи подаються до відділу (органу) приватизації при районній державній адміністрації або виконавчому органі міської ради. В Україні це також можна зробити через ЦНАП — уточнюйте на сайті свого міста. Послуга описана у Гіді Дія.

У Києві документи приймають районні держадміністрації. Попередній запис — через електронну чергу на kyivcnap.gov.ua.

Що відбувається після подачі

Орган приватизації замовляє технічний паспорт на квартиру (якщо його немає або він застарілий)
Комісія перевіряє документи та право на приватизацію
Видається свідоцтво про право власності на квартиру
Відомості вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Потрібна допомога з реєстрацією? Юристи компанії нададуть повний супровід у рамках послуги оформлення нерухомості.

Загальний строк процедури: від 2 місяців до 1 року залежно від повноти документів і завантаженості органу приватизації.

Норми безоплатної приватизації

Відповідно до статті 3 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII, безоплатно передається: 21 кв.м. загальної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає у квартирі, плюс 10 кв.м. додатково на всю сім’ю.

Кількість осіб у сім’ї	Безоплатна площа (кв.м.)
1 особа	31
2 особи	52
3 особи	73
4 особи	94
5 осіб	115

За площу, що перевищує норму, потрібно доплатити. Розмір доплати встановлюється органом місцевого самоврядування.

Окремі категорії громадян мають право на пільгову або повністю безоплатну приватизацію понаднормової площі: ветерани та учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, постраждалі від Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім’ї. У 2025 році діє програма Міністерства у справах ветеранів, яка може повністю покрити доплату для окремих пільгових категорій.

Яке житло не можна приватизувати

Перелік встановлено статтею 2 Закону № 2482-XII:

Службові квартири
Житло в аварійних будинках або будинках під знесення
Квартири на території військових частин і містечок
Житлові приміщення в установах виконання покарань
Квартири зі статусом музею або в охоронних зонах заповідників
Житло в Чорнобильській зоні відчуження
Квартири, пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій, — до завершення офіційного обстеження будівлі

→ Якщо ваша квартира не підпадає під жоден з цих пунктів — можна діяти. Поверніться до Кроку 1

Важливо: що зміниться найближчим часом

Верховна Рада ухвалила Закон «Про основні засади житлової політики», який передбачає нову модель житлового забезпечення. Детальніше — на сайті Міністерства розвитку громад та територій. Чинний Закон «Про приватизацію державного житлового фонду» втратить силу через рік після офіційного завершення воєнного стану. До цього моменту приватизація за чинними правилами залишається доступною. Якщо ви маєте право на приватизацію — радимо не зволікати.

Підсумок

Приватизація квартири після смерті основного наймача — реальна і здійсненна процедура. Вона складається з двох послідовних етапів: спочатку переоформлення договору найму на нового наймача через виконком або ЦНАП, потім подача пакету документів до органу приватизації.

Ключові умови успіху: злагоджена позиція всіх прописаних членів сім’ї, повний пакет документів і своєчасне звернення — адже після завершення воєнного стану правила можуть суттєво змінитися.

Якщо у вашій ситуації є спірні моменти — відмова когось із родичів, відсутність ордера, складний склад сім’ї — рекомендуємо проконсультуватися з юристом до початку процедури, щоб уникнути втрати часу та коштів. Зокрема, якщо квартира частково вже була приватизована і стала частиною спадщини, варто розглянути також спадкові справи — наші адвокати супроводжують цей процес від першої консультації до реєстрації права власності.

Чи можна приватизувати квартиру без переоформлення договору найму?

Ні. Переоформлення на нового наймача — обов’язковий попередній крок. Детальніше — у Кроці 2.

Скільки часу займає вся процедура?

Переоформлення договору найму: до 30 днів. Приватизація після цього: від 2 місяців до 1 року. Загалом закладайте від 3 до 14 місяців. Детальніше про строки — у Кроці 4.

Чи потрібна згода всіх прописаних для приватизації?

Так. Заяву на приватизацію підписують усі повнолітні, зареєстровані в квартирі. За неповнолітніх підписують батьки або опікуни. Якщо хтось тимчасово відсутній — потрібна нотаріально завірена заява-згода.

Що робити, якщо хтось із прописаних відмовляється підписувати?

Лише суд. Позов подається до місцевого суду за місцем знаходження нерухомості. Підстава — стаття 104 Житлового кодексу України. Судова практика 2023–2025 років переважно на боці тих, хто фактично проживає та несе витрати.

Чи можна приватизувати, якщо ордер загублено?

Так — якщо є документи, що підтверджують законність проживання. Детальніше — у Кроці 3 (розділ «Що робити, якщо втрачено ордер»).

Чи діє приватизація під час воєнного стану?

Так. Виняток: квартири в пошкоджених або зруйнованих будинках — до завершення офіційного обстеження. Повний перелік виключень — у розділі про заборони.

Де знайти офіційну інформацію та зареєструватися на послугу?

Гід Дія — зміна договору найму | Гід Дія — приватизація житла | ЦНАП Києва — електронна черга | Мінрозвитку — роз’яснення 2025

Питання реєстрації юридичної особи має важливе практичне значення. Так цивільним кодексом України передбачено, що цивільних прав та обов’язків юридична особа набуває з моменту державної реєстрації, що, своєю чергою, робить її повноцінним учасником господарських відносин.

У цій статті ми розкриємо наступні питання: які органи займаються реєстрацією, які реєстраційні дії доступні сьогодні, подання документів для реєстрації юридичної особи, вимоги до цих документів, які саме документи треба подавати та строки розгляду заяви про державну реєстрацію.

Які органи займаються реєстрацією?

Відповідь на це питання міститься у Розділі ІІ Закон України від 15.05.2003 № 755-IV, але треба зазначити, що на час воєнного стану та місяць після його закінчення діють Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 та від 24.06.2022 № 719, які обмежують кількість реєстраторів. З огляду на це, сьогодні зареєструвати юридичну особу можна у визначеному міністерством юстиції переліку державних реєстраторів. Чинний перелік був затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2022 № 1272/5 у відповідній редакції.

З огляду на цей перелік можна виділити основні органи для реєстрації:

державні реєстратори міжрегіональних управлінь Мінюсту, а саме: Південно-Західне(м. Івано-Франківськ), Західне(м. Львів), Південного(м. Одеса), Центрально-Західного(м. Хмельницький), Північно-Східного(м. Суми), Південно-Східного(м. Дніпро), Центрального(м. Київ), Східного(м. Харків) тощо;
деякі реєстраційні дії можуть проводити в ЦНАП при міських радах.

Які реєстраційні дії доступні сьогодні?

В наданому вище переліку можна побачити, що навіть у визначених Наказом державних реєстраторів є обмеження щодо реєстраційних дій – це пояснюється бажанням законодавця зберегти бізнес від посягань у зв’язку із війною. Важливим ще є Закон України від 12.05.2022 № 2255-IX, яким було внесено зміни щодо можливості здійснення реєстраційних дій в автоматичному режимі.

Так, сьогодні можна провести такі реєстраційні дії щодо юридичних осіб:

державна реєстрація створення юридичної особи на підставі модельного статуту(хочемо нагадати, що на підставі модельного статуту може бути створено тільки ТОВ);
створення, припинення ФОП та зміна відомостей щодо ФОП;
зміна керівника юридичної особи у зв’язку з його смертю;
зміна місцезнаходження юридичної особи, видів діяльності, інформації для здійснення зв’язку з юридичною особою;
державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що потребує рішення учасників юридичної особи (крім рішень щодо розміру статутного (складеного) капіталу, розміру часток у статутному (складеному) капіталі, складу учасників чи керівника юридичної особи);
державна реєстрація створення благодійної організації, громадського об’єднання; державна реєстрація змін до відомостей про благодійну організацію, у тому числі до установчих документів;
майже всі реєстраційні дії пов’язані з профспілками(створення, зміна, ліквідація тощо);
державна реєстрація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, казенних підприємств, державних підприємств, комунальних підприємств, комунальних організацій (установ, закладів), державних організацій (установ, закладів);
та деякі інші.

Подання документів для реєстрації юридичної особи

Це питання передбачено статтею 14 Закон України від 15.05.2003 № 755-IV. Так, подання документів може бути в паперовій та електронній формі.
Розглянемо перший варіант:

документи в паперовій формі можуть бути відправлені поштою або їх може подати особисто заявник.
паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує особу
національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або інший документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства
у разі подання документів представником заявника, останнім подається документ, що засвідчує його повноваження (крім випадку, якщо відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі). Тут є деякі застереження у зв’язку з воєнним станом, треба перевірити, чи є підпис на документі посвідчена нотаріусом, включеним до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії або щоб такий підпис був зроблений до 23.02.2021 року.

У випадку електронної реєстрації:

для громадських організацій: Онлайн будинок юстиції
для ТОВ та ФОП: Портал “Дія”

Вимоги до документів, що подаються:

Вимоги до змісту документів передбачені в статті 15 Закон України від 15.05.2003 № 755-IV:

державна мова;
розбірливий текст;
документи не повинні містити виправлення, помилки та інші недоліки, які не дають змоги однозначно тлумачити текст;
документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;
заява повинна містити підпис заявника. Якщо Ви подаєте поштовим відправленням, то підпис посвідчується нотаріусом(із застереженням, зазначеними вище);
рішення уповноваженого органу юридичної особи повинно бути оформлений згідно з законом;
установчий документ(статут, засновницький договір тощо) повинен бути поданий згідно з вимогами закону;
тощо.

Документи, що подаються:

заява про державну реєстрацію створення;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення юридичної особи;
документ, що підтверджує створення громадського формування, відповідність статуту юридичної особи, на підставі якого діє громадське формування;
відомості про керівні органи громадського формування (ім’я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське формування для здійснення реєстраційних дій (ім’я, дата народження, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку;
установчий документ юридичної особи: статут, установчий акт, засновницький договір тощо;
реєстр осіб, які брали участь в установчому з’їзді (конференції, зборах);
документ про сплату адміністративного збору – у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону;
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи посвідчена згідно з законом;
та інші вимоги, передбачені статтею 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV.

Строк розгляду документів

Протягом 24 годин здійснюється розгляд документів для реєстрації юридичної особи, за розглядом документів заяву про реєстрацію можуть прийняти або відмовити у прийнятті, відмова у прийнятті повинна бути обґрунтована, посилатися на конкретну норму. Підстави для відмови є вичерпними та передбачені у статті 28 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV. Також є й інші строки в залежності від виду юридичної особи, так, наприклад, для політичної партії строк розгляду документів становить 10 робочих днів.

Отже, реєстрація юридичної особи є складним процесом, так, є виключення, як ТОВ та ФОП, які можна зареєструвати швидко та не виходячи з дому, але щодо інших, то, не треба забувати про виклики війни (обмежену кількість реєстраторів, реєстраційних дій тощо) та інші вимоги законодавця.

Згідно із Сімейним кодексом України обоє батьків (навіть якщо проживають окремо) зобов’язані утримувати дитину до 18 років. При цьому аліменти надаються тим із батьків, хто не проживає з дитиною і можуть виплачуватися добровільно або в судовому порядку. Але багатьом батькам незрозуміло, чи можна отримати аліменти, коли дитина стала повнолітньою і як правильно це зробити.

Коли повнолітня дитина може отримати аліменти

У ст. 199 Сімейного кодексу зазначено, що крім загального правила забезпечення дитини до досягнення 18 років, батьки також повинні виплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка навчається у виші до двадцяти трьох років. При цьому потрібне дотримання кількох умов:

вступ на післяшкільне навчання – це може бути не тільки вищий, а й середній освітній заклад (наприклад, коледж). Головне – продовжити навчання після повноліття.
стаціонарна форма навчання – відповідно до судової практики, що склалася, якщо студент навчається за заочною формою, вважається, що він має достатньо часу, щоб працювати і забезпечувати себе самостійно. Тому аліменти отримують тільки студенти на стаціонарній формі навчання. Якщо дитина навчалася заочно, але потім перевелася на стаціонар, її право на аліменти відновлюється.
не старше 23 років – починати навчання не обов’язково відразу після 18, аліменти можна отримати в будь-який час до 23 років під час вступу до навчального закладу. Припиняється таке право або після завершення навчання, або при досягненні 23-х років.
наявність у батьків фактичної можливості утримувати дитину.

Як і у випадку зі звичайними аліментами, аліменти на повнолітнього студента можуть виплачуватися в добровільному порядку або стягуватися через суд і виконавчу службу. Для добровільної виплати батькам достатньо скласти відповідний договір (якщо його не було раніше), а ось стягнення в судовому порядку варто розглянути детальніше.

Як стягнути аліменти на навчання повнолітньої дитини в суді

Стягнення аліментів на повнолітню дитину студента розглядається в порядку цивільного судочинства. Судовий процес при цьому регулюється як Сімейним, так і Цивільним та Цивільно-процесуальним кодексом України, тому самостійне стягнення через суд для непідготовленої людини – непросте завдання, але про все по порядку.

Хто може звернутися до суду Ч. 3 ст. 199 Сімейного кодексу надає право звернення до суду для стягнення аліментів:

тому з батьків, хто проживає разом із дитиною – законодавець робить презумпцію того, що той з батьків, хто проживає з дитиною, у будь-якому разі бере участь у її утриманні.
безпосередньо дитині – незважаючи на зазначену вище презумпцію, формально Кодекс не забороняє студенту стягувати аліменти з обох батьків, навіть якщо він проживає разом із ними. Але тут потрібно довести, що батько і мати не беруть участі в утриманні і мають таку можливість.

При цьому потрібно врахувати, що аліменти студенту виплачуються безпосередньо дитині, а не батькові, як у випадку з неповнолітніми дітьми. В ідеалі людина, в інтересах якої проводиться стягнення, повинна мати банківський рахунок на своє ім’я, щоб отримувати аліменти в безготівковій формі. Які документи знадобляться Судовий розгляд у разі стягнення аліментів регулюється Цивільно-процесуальним кодексом України і відбувається в порядку позовного (або спрощеного позовного) провадження. Мінімальний пакет документів для звернення до суду включає: паспорт і РНОКПП того, хто звертається; позовну заяву, складену відповідно до вимог ст. 175 ЦПК; документ, що підтверджує навчання дитини (довідка з навчального закладу); документ, що підтверджує батьківські стосунки між студентом і батьком, з якого стягуються кошти (наприклад, свідоцтво про народження).

Якщо ви вимагаєте виплати аліментів у безготівковій формі, то потрібно також вказати банківські реквізити для переказу коштів або звернутися до адвоката з сімейних справ у Києві. Під час судового розгляду можуть знадобитися й інші документи як докази тих чи інших обставин, на які посилаються сторони спору.

На що потрібно звернути увагу при стягненні аліментів

Судовий розгляд при стягненні аліментів на повнолітню дитину порівняно нескладний, але для успішного вирішення справи важливо пам’ятати, що:

заява має відповідати встановленій формі – недотримання вимог ст. 175 ЦПК призведе до відмови в прийнятті позову або відкритті провадження, і весь процес доведеться починати заново.
зобов’язання доводити платоспроможність батьків лежить на заявнику – це означає, що людина, яка подала позов, повинна довести суду, що відповідач дійсно може виплачувати необхідну суму. Тобто потрібно підтвердити офіційні або неофіційні доходи відповідача документально.
бажано підтвердити витрати на навчання та утримання дитини – суд не завжди звертає увагу на матеріальний стан студента, але наявність доведених витрат буде додатковою перевагою. Як докази можуть розглядатися квитанції на оплату навчання, чеки з покупок або банківська виписка.
розмір аліментів визначається судом на власний розсуд – як правило, це відсоток від заробітної плати (зазвичай 25%) або фіксована сума, якщо відповідач не має стабільного джерела доходу. Під час визначення розміру аліментів якраз і буде враховуватися платоспроможність відповідача та фактичні витрати заявника.

Крім того, винесення судового рішення саме по собі ще не гарантує виплату аліментів. Після отримання рішення при відмові від добровільної виплати аліментів зацікавлена особа повинна звернутися до Виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку. Додамо, що виконавче провадження складне з юридичного погляду, і без професійної допомоги стягнення аліментів може розтягнутися в часі (а право отримувати аліменти буде втрачено у 23 роки або під час завершення навчання, незалежно від того, чи виплачувалися гроші батьками).

Висновки

Сімейний кодекс України передбачає обов’язок батьків брати участь в утриманні повнолітньої дитини до 23-х років, якщо вона продовжує навчання, а у батьків є можливість надавати таке утримання. При цьому аліменти на студента в Україні можуть виплачуватися:

добровільно;
примусово, у судовому порядку.

Звернутися до суду для стягнення аліментів може той із батьків, хто проживає з дитиною або безпосередньо повнолітній студент. Такі справи розглядаються місцевими судами в позовному порядку і для винесення позитивного рішення потрібно встановити низку фактів, доведення яких лягає саме на заявника. Після отримання рішення заявнику також потрібно звернутися до виконавчої служби, щоб примусово стягнути виплату.

З урахуванням складнощів законодавчого регулювання судового процесу та виконавчого провадження, без професійного юридичного супроводу розгляд позову та стягнення коштів за рішенням суду може затягнутися на тривалий час, що фактично обмежує право студента на отримання аліментів. Важливо пам’ятати, що незалежно від того, коли ви звернулися до суду або виконавчої служби, право на утримання припиняється під час завершення навчання або досягнення 23-х років. Звернення до адвокат в Києві допоможе ефективніше і швидше отримати аліменти в судовому порядку і, відповідно, збільшити загальну суму стягуваної фінансової допомоги.

До якого віку платять аліменти на дитину, яка навчається?

Аліменти на дитину, яка продовжує навчання, виплачуються до 23 років. Це передбачено ст. 199 Сімейного кодексу України за умови, що дитина навчається за денною формою, а батьки мають фактичну можливість її утримувати

Чи можна отримати аліменти після 18 років?

Так. Якщо повнолітня дитина навчається у виші або коледжі на стаціонарі, вона має право на аліменти до 23 років. Право зберігається, навіть якщо навчання розпочалося не одразу після школи — головне вступити до 23 років.

Хто має право подати на аліменти для повнолітнього студента?

Звернутися до суду може той із батьків, який проживає разом із дитиною, або безпосередньо сам повнолітній студент. У другому випадку потрібно довести, що обидва з батьків не беруть участі в утриманні та мають таку фінансову можливість.

Чи платять аліменти, якщо студент навчається заочно?

Ні. За судовою практикою аліменти призначаються лише студентам денної (стаціонарної) форми — вважається, що заочник має час працювати й утримувати себе. Якщо студент переведеться із заочної форми на денну, право на аліменти відновлюється.

Який розмір аліментів на повнолітню дитину?

Розмір визначає суд: зазвичай це 25% від заробітку платника або фіксована сума, якщо у відповідача немає стабільного доходу. Враховуються платоспроможність відповідача та фактичні витрати на навчання й утримання студента.

Кому виплачуються аліменти — батькам чи дитині?

Кошти виплачуються безпосередньо студенту, а не одному з батьків (на відміну від аліментів на малолітніх дітей). Бажано, щоб одержувач мав власний банківський рахунок для безготівкових переказів.

Які документи потрібні для стягнення аліментів на студента?

Мінімальний пакет: паспорт і РНОКПП заявника, позовна заява за ст. 175 ЦПК, довідка з навчального закладу, свідоцтво про народження (підтвердження родинних зв’язків) та банківські реквізити. Додатково знадобляться докази доходів відповідача й витрат на навчання.

Чи призначаються аліменти на повнолітню дитину автоматично?

Ні. Аліменти на студента не призначаються автоматично — їх оформлюють добровільним договором між сторонами або стягують через суд у позовному порядку.

Що робити, якщо батько не платить аліменти за рішенням суду?

Потрібно звернутися до Виконавчої служби для примусового стягнення. Зволікати не варто: право на аліменти припиняється після завершення навчання або досягнення 23 років — незалежно від того, чи фактично виплачувалися кошти.