Category: Статті

Програма житлових субсидій в Україні у 2026 році залишається головним інструментом соціального захисту. Попри виклики воєнного стану та зміну тарифів на енергоносії, держава продовжує підтримувати родини, чиї витрати на комунальні послуги перевищують встановлений поріг обов’язкового платежу.

Хто має право на субсидію у 2026 році?

Субсидія призначається сім’ям (домогосподарствам), у яких витрати на оплату ЖКГ у межах соціальних норм перевищують індивідуальний обов’язковий платіж.

Отримати допомогу можуть:

  • Особи, зареєстровані у житловому приміщенні.
  • Орендарі (на підставі договору оренди).
  • Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — навіть без договору оренди (на підставі довідки ВПО та фактичного проживання).
  • Забудовники, будинки яких ще не введені в експлуатацію, але нараховується плата за послуги.

Як розрахувати розмір субсидії: формула 2026

Алгоритм розрахунку став прозорішим завдяки цифровізації реєстрів. Основна формула виглядає так:

  1. Середньомісячний дохід родини: Сумуються всі доходи членів сім’ї за останні два квартали та діляться на 6.
  2. Дохід на одну особу: Середньомісячний дохід ділиться на кількість членів домогосподарства.
  3. Коефіцієнт платежу: Отриманий результат ділиться на актуальний прожитковий мінімум (3 209 грн у 2026 році), потім ділиться на 2 і множиться на 15% (базовий коефіцієнт).

Кому можуть відмовити: основні обмеження

У 2026 році критерії перевірки майнового стану (верифікація) залишаються суворими. Субсидію не призначать, якщо:

  • Транспорт: У власності є авто, якому менше ніж 5 років, або два і більше авто, яким менше ніж 15 років.
  • Депозити: Наявність банківського вкладу на суму понад 100 000 грн.
  • Великі покупки: Купівля майна, валюти або цінних паперів на суму понад 100 000 грн протягом року (крім оплати лікування чи навчання).
  • Борги: Наявність заборгованості за комунальні послуги понад 3 місяці на суму понад 680 грн.
  • Площа: Квартира понад 130 м² або будинок понад 230 м² (крім дитячих будинків сімейного типу та багатодітних родин).

Як оформити субсидію онлайн: покрокова інструкція

З 2025-2026 років процес максимально спрощено. Тепер за призначення відповідає Пенсійний фонд України (ПФУ), а не органи соцзахисту.

1. Через портал «Дія»

Це найшвидший спосіб. Потрібно лише:

  • Авторизуватися в системі.
  • Заповнити спрощену заяву (більшість даних підтягнуться автоматично з реєстрів).
  • Вказати рахунок (IBAN) для виплат.

2. Через Вебпортал електронних послуг ПФУ

  • Увійдіть за допомогою ЕЦП (електронного підпису) або BankID.
  • Оберіть розділ «Комунікації з ПФУ» — «Заява на житлову субсидію».

3. Особисте звернення

Ви можете подати паперові документи через:

  • Сервісні центри Пенсійного фонду (незалежно від місця реєстрації).
  • Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП).
  • Уповноважених осіб територіальних громад.

Перерахунок та виплати

Субсидія надається виключно у готівковій формі. Гроші надходять на банківську картку отримувача або через відділення Укрпошти.

Автоматичне перепризначення: Більшості українців субсидія на опалювальний сезон 2025-2026 перераховується автоматично, якщо майновий стан не змінився. Проте ви зобов’язані протягом 30 днів повідомити ПФУ, якщо:

  1. Змінився склад родини.
  2. Ви здійснили покупку на суму понад 100 тис. грн.
  3. Змінився перелік отримуваних комунальних послуг.

Порада адвоката

Не намагайтеся приховувати доходи або майно. Система моніторингу у 2026 році інтегрована з реєстрами нерухомості, банків та МВС. У разі виявлення недостовірних даних, держава зобов’яже повернути всі виплачені кошти через суд.

Якщо ви отримали незаконну відмову або ваш розмір допомоги розраховано невірно — звертайтеся за юридичною консультацією. Захист ваших соціальних прав є пріоритетом у правовій державі.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну кардинально змінило всі сфери життя, і трудові відносини не стали винятком. Адаптація до нових реалій вимагає від українців глибокого розуміння законодавчих змін, що регулюють прийняття на роботу та подальше функціонування трудових відносин. Особливо це актуально, враховуючи, що за даними Державної служби зайнятості, станом на травень 2024 року кількість вакансій зросла на 35% порівняно з аналогічним періодом минулого року, що свідчить про активізацію ринку праці навіть в умовах воєнного стану. Водночас, кількість зареєстрованих безробітних зменшилася майже на 30% Державна служба зайнятості, травень 2024. Ці цифри підкреслюють динаміку ринку праці та необхідність для обох сторін – як роботодавців, так і працівників – бути в курсі всіх нововведень.

Законодавчі ініціативи, спрямовані на оптимізацію трудових відносин в умовах надзвичайного стану, мали на меті не лише зберегти економіку, а й забезпечити гнучкість у регулюванні праці. Це дозволило багатьом підприємствам продовжити свою діяльність, а мільйонам українців — зберегти робочі місця або знайти нові. Проте, разом із спрощеннями з’явилися й нові нюанси, які можуть призвести до юридичних спорів, якщо їх не враховувати.

Ця стаття детально розгляне ключові зміни в трудовому законодавстві України, що стосуються влаштування на роботу та функціонування трудових відносин під час воєнного стану. Ми проаналізуємо основні положення Законів України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та «Про оптимізацію трудових відносин», а також їх співвідношення з Кодексом законів про працю України (КЗпП). Розуміння цих аспектів є критично важливим як для роботодавців, які прагнуть уникнути ризиків та оптимізувати процеси працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану, так і для працівників, що бажають захистити свої права та забезпечити стабільність свого становища. Адже кожна сторона має знати, що змінилося в порядку прийому на роботу в Україні, які вимоги до військового обліку при прийнятті на роботу та на що звернути увагу при укладанні трудового договору.

Правове підґрунтя змін

Основоположними актами, що регулюють трудові відносини під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, є два ключові закони: Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі – Закон № 2136-IX) та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі – Закон № 2352-IX). Ці нормативні акти вносять суттєві корективи до Кодексу законів про працю України (КЗпП), адаптуючи його норми до умов надзвичайної ситуації. Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX), ухвалений на початку повномасштабного вторгнення, став першим кроком до лібералізації трудового законодавства. Його головною метою було забезпечення безперебійної роботи підприємств та установ, а також збереження робочих місць в умовах непередбачуваних викликів. Він тимчасово відмінив або змінив дію низки статей КЗпП, зокрема щодо тривалості робочого часу, надання відпусток, процедури звільнення та інших аспектів. Цей закон про трудові відносини під час війни став фундаментом для гнучкості у сфері праці, дозволивши роботодавцям швидше реагувати на обставини, що змінюються. З його положеннями можна ознайомитися на офіційному сайті Верховної Ради України: Закон № 2136-IX.

Пізніше, Закон України «Про оптимізацію трудових відносин» (№ 2352-IX) був прийнятий для уточнення та доповнення норм Закону № 2136-IX, а також для врегулювання деяких аспектів, які потребували додаткового тлумачення або посилення захисту прав працівників. Він, зокрема, унормував питання, пов’язані з призупиненням дії трудового договору, оплатою праці під час простою, оформленням дистанційної роботи та іншими важливими нюансами. Цей закон надав додаткові механізми для адаптації трудових відносин до реалій війни, забезпечуючи при цьому певну стабільність та передбачуваність. Повний текст доступний тут: Закон № 2352-IX.

Як вони співвідносяться з КЗпП України? Важливо розуміти, що Закони № 2136-IX та № 2352-IX не скасовують КЗпП повністю, а діють у період воєнного стану як спеціальні норми, що мають пріоритет над загальними положеннями КЗпП у випадках, коли вони суперечать одна одній. Це означає, що якщо певне питання регулюється Законами № 2136-IX або № 2352-IX, застосовується норма цих спеціальних законів. У всіх інших випадках, не врегульованих зазначеними актами, продовжують діяти положення КЗпП України. Це створює певну “дворівневу” систему регулювання, яка вимагає від юристів, кадровиків та самих сторін трудових відносин ретельного аналізу чинного законодавства, щоб розуміти останні зміни в трудовому законодавстві України і уникнути порушень.

Наприклад, одним з найяскравіших прикладів такого співвідношення є стаття 6 Закону № 2136-IX, яка встановлює особливості тривалості робочого часу під час воєнного стану, що відрізняються від норм КЗпП. Це дозволяє роботодавцям в умовах воєнного стану за потреби збільшувати тривалість робочого дня до 60 годин на тиждень, тоді як загальна норма КЗпП передбачає 40-годинний робочий тиждень (стаття 50 КЗпП України: Кодекс законів про працю України ).

Розуміння цієї ієрархії та взаємодії є ключовим для правильного застосування трудового законодавства в умовах воєнного стану. Саме тому, аналіз цих законів та їхніх положень є обов’язковим для кожного, хто залучений до трудових відносин в Україні.

Форма та порядок укладення трудового договору

Прийняття на роботу в умовах воєнного стану, як і раніше, передбачає укладення трудового договору. Однак, трудове законодавство внесло певні уточнення та спрощення, що мають на меті пришвидшити процеси та надати більшої гнучкості як роботодавцям, так і працівникам.

Чи обов’язково укладати письмово?

Згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП), трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Проте, винятки з цього правила були розширені під час воєнного стану. Закон № 2136-IX (стаття 2) дозволяє сторонам за домовленістю визначати форму трудового договору. Це означає, що у період дії воєнного стану, за згодою працівника і роботодавця, трудовий договір може бути укладений і в усній формі. Проте, роботодавець все одно зобов’язаний оформити прийняття на роботу наказом (розпорядженням) та повідомити про це центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника (Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413: Постанова КМУ № 413).

Спрощення процедури: плюси і ризики. З одного боку, усне укладення договору та подальше оформлення наказом спрощує процес працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану, особливо коли йдеться про швидке залучення кадрів. Це дозволяє оперативно заповнювати вакансії та підтримувати функціонування підприємств. З іншого боку, відсутність письмової форми створює певні ризики для обох сторін. Для працівника це може ускладнити доведення умов праці (розмір заробітної плати, тривалість робочого дня, інші нюанси). Для роботодавця — потенційні спори щодо умов праці та можливість неправомірного звинувачення у порушеннях. Тому, попри надані спрощення, експерти ЮрЛіга, 2025 все ж рекомендують фіксувати ключові умови письмово, навіть якщо це не класичний трудовий договір, а, наприклад, розширений наказ про прийняття на роботу з детальним описом умов.

Дистанційна та надомна робота — що врахувати?

Пандемія COVID-19 вже підготувала ґрунт для широкого застосування дистанційної та надомної роботи, а повномасштабна війна лише посилила цю тенденцію. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (№ 2352-IX) деталізував регулювання цих форм праці.

Дистанційна робота (стаття 60-2 КЗпП у редакції Закону № 2352-IX: КЗпП України) передбачає виконання роботи працівником поза приміщеннями роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Важливо, що при дистанційній роботі працівник самостійно організовує свій робочий час, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, якщо інше не встановлено трудовим договором.

Надомна робота (стаття 60-1 КЗпП у редакції Закону № 2352-IX) передбачає виконання роботи за місцем проживання або в інших спеціально визначених приміщеннях, що характеризуються закріпленою зоною, технічними умовами та які є місцем виконання роботи. На відміну від дистанційної, при надомній роботі працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Що врахувати при оформленні?

  1. Письмовий договір: Для дистанційної та надомної роботи настійно рекомендується укладати письмовий трудовий договір або додаток до нього, де чітко прописані всі умови: місце виконання роботи, режим роботи (якщо він встановлюється), порядок взаємодії, забезпечення необхідним обладнанням, відшкодування витрат (якщо такі передбачені).
  2. Безпека та охорона праці: Роботодавець несе відповідальність за безпечні та нешкідливі умови праці, навіть якщо працівник працює віддалено. Це вимагає від роботодавця проведення інструктажів з охорони праці та забезпечення відповідності робочого місця працівника певним вимогам.
  3. Електронний документообіг: Можливість використання електронного документообігу, про що йтиметься далі, значно спрощує взаємодію з віддаленими працівниками, дозволяючи обмінюватися документами та підтверджувати їх отримання.

Таким чином, останні зміни в трудовому законодавстві України у частині форми та порядку укладення трудового договору надають певну свободу, проте вимагають від учасників трудових відносин відповідального підходу до оформлення, аби уникнути потенційних спорів. Особливу увагу слід приділяти чіткому визначенню умов праці, особливо при влаштуванні на роботу на дистанційній чи надомній основі.

Випробувальний термін: нові правила

Прийняття на роботу в умовах воєнного стану принесло значні зміни й у порядок застосування випробувального терміну. Якщо раніше Кодекс законів про працю України (КЗпП) встановлював певні обмеження для його застосування, то Закон України «Про оптимізацію трудових відносин» (№ 2352-IX) суттєво розширив можливості роботодавців.

Розширення застосування (включно до пільгових категорій)

До набрання чинності Законом № 2352-IX, стаття 26 КЗпП України (з якою можна ознайомитись тут: КЗпП України) містила вичерпний перелік категорій працівників, для яких випробувальний термін не встановлювався. До них належали, зокрема, особи, які не досягли 18 років, молоді спеціалісти, вагітні жінки, одинокі матері, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, особи, звільнені з військової або альтернативної (невійськової) служби, та інші.

Проте, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2352-IX, який вступив у дію 19 липня 2022 року, чітко вказав, що норма частини третьої статті 26 КЗпП України не застосовується у період дії воєнного стану. Це означає, що відтепер роботодавці мають право встановлювати випробувальний термін для будь-якої категорії працівників, включаючи ті, що раніше належали до пільгових.

Ця зміна зумовлена необхідністю швидкої та ефективної адаптації працівників до нових умов, а також можливістю для роботодавця об’єктивно оцінити професійні якості кандидата в умовах підвищеної невизначеності та змін. Адже працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану може вимагати від працівника не лише професійних навичок, а й високого рівня адаптивності, стресостійкості та готовності до роботи в нетипових умовах.

Тривалість, процедура звільнення

Тривалість випробувального терміну залишається без змін і регулюється статтею 27 КЗпП України. Вона не може перевищувати трьох місяців, а для робітників – одного місяця. В окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, випробування може бути продовжене до шести місяців. Важливо, що період тимчасової непрацездатності або інших періодів, коли працівник був відсутній на роботі з поважних причин, не зараховується до строку випробування.

Процедура звільнення під час випробувального терміну також зберегла свої основні принципи. Якщо протягом випробувального терміну встановлено невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі, роботодавець має право звільнити його без виплати вихідної допомоги. Звільнення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. При цьому, згідно зі статтею 28 КЗпП України, про таке звільнення працівника необхідно письмово попередити за три дні. Приклад судової практики, що підтверджує важливість дотримання процедури, можна знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), де рішення часто ґрунтуються на дотриманні формальних вимог: ЄДРСР.

На що звернути увагу роботодавцю і працівнику:

  • Для роботодавця: Незважаючи на розширення можливостей застосування випробувального терміну, вкрай важливо чітко фіксувати факт його встановлення у наказі про прийняття на роботу. Також необхідно документувати факти, що свідчать про невідповідність працівника, якщо планується його звільнення за результатами випробування. Це можуть бути службові записки, акти про невиконання обов’язків, скарги від інших працівників тощо. Неналежне документальне оформлення може стати причиною для оскарження звільнення в суді.
  • Для працівника: Важливо розуміти, що встановлення випробувального терміну не позбавляє вас всіх прав, передбачених трудовим законодавством. Ви маєте право на належні умови праці, своєчасну виплату заробітної плати та інші гарантії. У разі несправедливого звільнення або порушення ваших прав під час випробувального терміну, ви маєте право звернутися за захистом своїх інтересів, наприклад, до Державної служби України з питань праці або до суду. Юридична консультація в таких випадках може бути вкрай корисною.

Отже, зміни в трудовому законодавстві щодо випробувального терміну надали роботодавцям більше свободи, але й поклали на них додаткову відповідальність за належне документальне оформлення та обґрунтування своїх рішень. Для працівників же це вимагає підвищеної уваги до умов трудового договору та розуміння своїх прав.

Електронний документообіг у трудових відносинах

Цифровізація торкнулася всіх сфер життя, і трудові відносини не стали винятком. В умовах воєнного стану, коли фізичний обмін документами може бути ускладнений або небезпечний, можливість використання електронного документообігу набуває особливої актуальності. Останні зміни в трудовому законодавстві України значно розширили можливості для цифровізації процесів, пов’язаних із прийняттям на роботу та веденням кадрової документації.

Як узгодити електронну форму (email, месенджери)

Закон України «Про оптимізацію трудових відносин» (№ 2352-IX) значно лібералізував вимоги до форми обміну документами в трудових відносинах. Тепер, згідно з його положеннями, сторони трудового договору можуть обмінюватися документами, повідомленнями та інформацією за допомогою засобів електронного зв’язку. Це може бути електронна пошта (email), месенджери (Viber, Telegram, WhatsApp) або інші цифрові платформи.

Ключовим моментом є узгодження способу електронного обміну. Це означає, що як роботодавець, так і працівник мають чітко домовитися про те, які саме засоби електронного зв’язку будуть використовуватися для офіційного обміну документами, а також про порядок підтвердження отримання таких документів. Цю домовленість бажано зафіксувати письмово, наприклад, у трудовому договорі, додатковій угоді до нього, внутрішніх правилах трудового розпорядку або окремому положенні про електронний документообіг. Це забезпечить юридичну визначеність та уникне суперечок у майбутньому.

Наприклад, у поширеній судовій практиці з питань електронного документообігу (хоча й не завжди безпосередньо у трудових спорах), суди часто вимагають підтвердження того, що електронне листування було визнано сторонами як офіційне. Без такого підтвердження, просте надсилання листа на електронну пошту, яка не була раніше погоджена як офіційний канал зв’язку, може бути не визнано юридично значущим.

Що дозволено надсилати в електронному вигляді

Законодавство дозволяє надсилати в електронному вигляді практично всі документи, що стосуються трудових відносин.

Це включає:

  1. Заяви працівника: на прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, переведення тощо.
  2. Накази (розпорядження) роботодавця: про прийняття на роботу, звільнення, відрядження, надання відпусток, застосування дисциплінарних стягнень тощо.
  3. Повідомлення: про зміну істотних умов праці, про призупинення трудового договору та інші. Довідки, розрахункові листки, інші документи, пов’язані з трудовою діяльністю працівника.

Важливо, що якщо законом передбачено обов’язок ознайомлення працівника з документами під підпис, таке ознайомлення може здійснюватися за допомогою електронних засобів із накладенням електронного підпису. За Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII (Закон № 2155-VIII), кваліфікований електронний підпис (КЕП) має таку ж юридичну силу, як і власноручний. Проте, якщо у працівника немає КЕП, можна використовувати інші способи підтвердження отримання, наприклад, через внутрішні системи документообігу з ідентифікацією користувача, або навіть шляхом надсилання повідомлення про прочитання у месенджері, якщо це було попередньо узгоджено.

Практичні поради з впровадження

  1. Розробити внутрішні правила: Створіть положення про електронний документообіг або внесіть відповідні зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку. У цих правилах чітко пропишіть: Які документи можуть надсилатися в електронному вигляді. Які засоби електронного зв’язку будуть використовуватися (конкретні email-адреси, номери телефонів для месенджерів). Порядок ідентифікації сторін (наприклад, тільки з корпоративних email-адрес). Способи підтвердження отримання документів (зворотний лист, повідомлення про прочитання).
  2. Отримати згоду працівників: Обов’язково отримайте письмову згоду кожного працівника на використання електронного документообігу та на визначені способи зв’язку. Це може бути окрема заява або пункт у трудовому договорі.
  3. Використовувати КЕП (за можливості): Для документів, що вимагають обов’язкового підпису, наприклад, трудових договорів, наказів про звільнення, оптимальним рішенням є використання кваліфікованого електронного підпису. Це мінімізує юридичні ризики.
  4. Зберігати підтвердження: Завжди зберігайте підтвердження надсилання та отримання електронних документів (скріншоти, логі повідомлень, звіти про доставку).
  5. Навчання персоналу: Проведіть навчання для працівників та керівників щодо правил та процедур електронного документообігу.

Впровадження електронного документообігу в трудове законодавство є значним кроком уперед, що дозволяє значно спростити та пришвидшити процеси, особливо в умовах воєнного стану. Проте, як і будь-яке нововведення, воно вимагає уваги до деталей та належного юридичного оформлення, щоб працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану та подальші трудові відносини були максимально захищеними для обох сторін.

Робочий час і зміна істотних умов праці

Останні зміни в трудовому законодавстві України значно вплинули на регулювання робочого часу та процедури зміни істотних умов праці, що має пряме відношення до процесу прийняття на роботу та подальшої організації трудових відносин в умовах воєнного стану. Ці нововведення спрямовані на підвищення гнучкості та оперативності роботодавців, але водночас вимагають уваги до прав працівників.

60 годин на тиждень: для кого допустимо

Одним із найбільш суттєвих відхилень від стандартних норм Кодексу законів про працю України (КЗпП) є зміна тривалості робочого часу. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX) (Закон № 2136-IX), у період дії воєнного стану нормальна тривалість робочого часу працівників може бути збільшена до 60 годин на тиждень. Ця норма застосовується для працівників об’єктів критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, зайнятих на інших об’єктах, тривалість робочого часу залишилася без змін – 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України: КЗпП України).

Важливо:

  • Для кого: Це збільшення стосується лише тих працівників, які задіяні на об’єктах критичної інфраструктури. Перелік таких об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 9 жовтня 2020 р. № 1109: Постанова КМУ № 1109). Роботодавець має чітко обґрунтувати належність свого підприємства до такої категорії.
  • Оплата праці: Збільшення тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень не означає, що понаднормова робота не оплачується. Час роботи, що перевищує нормальну тривалість, має бути оплачений у порядку, визначеному законодавством, а саме: за всі години, відпрацьовані понад 40 годин на тиждень, має проводитись оплата як за понаднормову роботу (у подвійному розмірі).
  • Скорочена тривалість: Для працівників, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу (наприклад, для педагогічних, медичних працівників), максимальна тривалість робочого часу під час воєнного стану не може перевищувати 50 годин на тиждень.

Скорочення/зміна графіку без 2-місячного попередження

Одним з найбільш значущих спрощень, що стосуються порядку прийому на роботу в Україні та адаптації вже існуючих трудових відносин, є зміна процедури повідомлення про зміну істотних умов праці. До введення воєнного стану, згідно зі статтею 32 КЗпП, роботодавець був зобов’язаний повідомити працівника про зміну істотних умов праці (системи та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменувань посад та інших) не пізніше ніж за два місяці.

Проте, стаття 3 Закону № 2136-IX встановлює, що у період дії воєнного стану норми статті 32 КЗпП щодо двомісячного строку попередження про зміну істотних умов праці не застосовуються. Це означає, що роботодавець може змінювати режим роботи, графік, умови оплати праці та інші істотні умови негайно або з меншим строком попередження, ніж два місяці.

Хто вирішує, що є «істотною умовою»? Визначення того, що є «істотною умовою праці», залишається за КЗпП та судовою практикою. Це можуть бути будь-які умови, які є ключовими для виконання працівником своїх обов’язків та на які він погоджувався при влаштуванні на роботу. Однак, у період воєнного стану, роботодавець має ширші можливості для їх зміни.

На що звернути увагу:

  1. Обґрунтування: Хоча попередження за два місяці не вимагається, роботодавець все одно має мати об’єктивні причини для зміни істотних умов праці, пов’язані з веденням бойових дій, загрозою для життя і здоров’я, або іншими обставинами, спричиненими війною.
  2. Право відмови: Працівник має право відмовитися від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці. У такому випадку трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці).
  3. Документальне оформлення: Всі зміни мають бути належним чином оформлені наказом (розпорядженням) роботодавця. Працівника необхідно ознайомити з таким наказом.

Ці зміни в трудовому законодавстві демонструють адаптацію до надзвичайних обставин, дозволяючи підприємствам швидше реагувати на виклики. Однак, вони також підвищують ризики для працівників у частині стабільності їхніх умов праці. Тому, як роботодавцям, так і працівникам важливо ретельно відстежувати останні зміни в трудовому законодавстві та, у разі потреби, звертатися за юридичною консультацією для захисту своїх інтересів.

Призупинення дії трудового договору

Однією з найбільш резонансних та дискусійних новел трудового законодавства під час воєнного стану стало запровадження можливості призупинення дії трудового договору. Цей механізм, що регулюється статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX) (Закон № 2136-IX), є винятковим заходом, який дозволяє тимчасово припинити виконання робітником своїх трудових обов’язків та звільнити роботодавця від обов’язку забезпечувати умови праці. Водночас, він не тягне за собою припинення трудових відносин.

Коли це можливо і на який строк

Призупинення дії трудового договору можливе лише у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання працівником роботи та/або можливість надання роботи роботодавцем. Це означає, що мають бути об’єктивні обставини, які унеможливлюють продовження трудових відносин у звичайному режимі. Такими обставинами можуть бути:

  • Окупація території, на якій розташоване підприємство або місце проживання працівника.
  • Ведення активних бойових дій у регіоні, що унеможливлює безпечне добирання працівника на роботу або функціонування підприємства.
  • Руйнування або пошкодження виробничих потужностей, що робить неможливим надання роботи.
  • Інші форс-мажорні обставини, безпосередньо пов’язані з війною.

Важливо: Призупинення не може бути застосоване як засіб для “оптимізації” витрат роботодавця або для ухилення від виплати заробітної плати, якщо є об’єктивна можливість продовжувати діяльність. Саме на це акцентує увагу Державна служба України з питань праці у своїх роз’ясненнях, підкреслюючи, що “призупинення дії трудового договору може бути здійснено лише за умови абсолютної неможливості надання роботодавцем та виконання працівником роботи” Держпраці.

Строк призупинення дії трудового договору може бути встановлений на період дії воєнного стану або до моменту усунення обставин, що зумовили неможливість виконання роботи. Закон не встановлює максимального терміну, проте після припинення або скасування воєнного стану дія трудових договорів має бути відновлена.

Хто ініціює та як оформлюється

Ініціювати призупинення дії трудового договору може як роботодавець, так і працівник.

  • Ініціатива роботодавця: Якщо роботодавець не може надавати роботу через військові дії (наприклад, підприємство зруйноване, або знаходиться в зоні бойових дій), він видає наказ (розпорядження) про призупинення дії трудових договорів. У наказі має бути чітко зазначена причина призупинення, строк, та, за можливості, інформація про майбутнє відновлення роботи. З наказом необхідно ознайомити працівників.
  • Ініціатива працівника: Працівник може ініціювати призупинення, якщо він не має можливості виконувати роботу через військові дії (наприклад, виїхав з небезпечної зони, перебуває на окупованій території, не може дістатися до місця роботи). У такому випадку працівник подає заяву на ім’я роботодавця з проханням призупинити дію трудового договору, вказавши причину.

Оформлення:

  1. Подання заяви/видання наказу: Залежно від ініціатора.
  2. Видання наказу (розпорядження) роботодавцем: Навіть якщо ініціатором є працівник, роботодавець обов’язково видає наказ про призупинення дії трудового договору. У цьому наказі слід зазначити: ПІБ працівника, посаду. Дату початку та, за можливості, кінця призупинення. Причину призупинення, що унеможливлює виконання роботи. Відсутність нарахування заробітної плати та інших виплат на період призупинення.
  3. Ознайомлення працівника: Працівника необхідно ознайомити з наказом (розпорядженням) під підпис, або, у разі неможливості фізичного контакту, за допомогою засобів електронного зв’язку (з підтвердженням, як обговорювалося вище).
  4. Повідомлення до ДПС: Роботодавець зобов’язаний повідомити Державну податкову службу України про призупинення дії трудового договору (наказ Мінфіну України від 13 січня 2015 року № 5: Наказ Мінфіну № 5).

Правові наслідки призупинення:

  • Збереження трудових відносин: Призупинення не є звільненням. Місце роботи та посада за працівником зберігаються.
  • Відсутність обов’язку виплати зарплати: На період призупинення роботодавець звільняється від обов’язку виплачувати заробітну плату, а працівник — від обов’язку виконувати трудові обов’язки. Проте, Закон № 2136-IX передбачає, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за період призупинення здійснюється за рахунок коштів держави-агресора.
  • ЄСВ та страховий стаж: період призупинення дії трудового договору не включається до страхового стажу для розрахунку пенсії та інших соціальних виплат, якщо за цей період не сплачувався єдиний соціальний внесок. Однак, наразі розглядаються законопроекти, що можуть змінити цей аспект.

Що робити працівнику, якщо не згоден (механізм оскарження)

Якщо працівник вважає, що призупинення дії трудового договору відбулося безпідставно або з порушенням законодавства, він має право на оскарження.

  1. Звернення до роботодавця: Спершу варто спробувати врегулювати питання шляхом безпосереднього звернення до роботодавця, надавши свої аргументи щодо можливості виконання роботи.
  2. Державна служба України з питань праці: Можна подати скаргу до територіального органу Держпраці. Інспектори праці проведуть перевірку та, у разі виявлення порушень, видадуть припис роботодавцю.
  3. Судовий порядок: Найбільш ефективний шлях для захисту прав. Працівник може звернутися до суду з позовом про визнання наказу про призупинення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь період вимушеного прогулу. Судова практика щодо призупинення дії трудового договору вже активно формується, і суди ретельно перевіряють обґрунтованість рішення роботодавця про призупинення. Приклади таких рішень можна знайти у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) за відповідними запитами: ЄДРСР.

Призупинення дії трудового договору – це складний і відповідальний крок, що потребує чіткого розуміння законодавчих вимог та об’єктивних обставин. Неправильне застосування цього механізму може призвести до значних юридичних та фінансових наслідків для роботодавця, а для працівника – до порушення його трудових прав. Тому, при виникненні таких обставин, вкрай важливо звертатися за фаховою юридичною допомогою.

Що далі: звільнення, пільги, перспективи

Війна суттєво змінила не лише правила прийняття на роботу, а й процедури припинення трудових відносин, а також підходи до надання пільг та гарантій працівникам. Розуміння цих аспектів є ключовим для обох сторін трудових відносин, особливо в умовах постійних змін у трудовому законодавстві.

Зміни у підставах для звільнення

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX) та Закон України «Про оптимізацію трудових відносин» (№ 2352-IX) додали нові підстави для розірвання трудового договору, а також внесли зміни до існуючих.

Нові підстави для звільнення, введені Законом № 2136-IX:

  1. Звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, спричиненою знищенням внаслідок бойових дій (стаття 40 КЗпП України, доповнена пунктом 10 частини першої Закону № 2136-IX: Закон № 2136-IX). Якщо підприємство не може функціонувати через повне знищення або значні пошкодження майна внаслідок бойових дій, воно має право звільнити працівників. При цьому виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Важливо, що таке звільнення можливе лише за умови, що це знищення унеможливлює подальше виконання роботи.
  2. Смерть роботодавця-фізичної особи або визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим (стаття 36 КЗпП України, доповнена пунктом 8-1 частини першої Законом № 2136-IX). Це нова підстава для припинення трудового договору, що враховує трагічні реалії війни.
  3. Смерть працівника, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим (стаття 36 КЗпП України, доповнена пунктом 8-2 частини першої Законом № 2136-IX). Аналогічно, це є підставою для припинення трудових відносин.

Зміни у процедурі звільнення:

  1. Звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності або відпустки: Стаття 5 Закону № 2136-IX тимчасово призупинила дію частини третьої статті 40 КЗпП. Це означає, що роботодавець має право звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, крім випадків звільнення з ініціативи працівника. Проте, дата звільнення все одно не може бути раніше останнього дня тимчасової непрацездатності або закінчення відпустки. Ця норма викликає багато дискусій та потребує ретельного застосування, аби не порушити права працівників на соціальні гарантії.
  2. Відсутність попередження за 2 місяці при зміні умов праці: Як вже зазначалося, скасовано двомісячний термін попередження про зміну істотних умов праці. Це впливає і на процедуру звільнення за відмову працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП).

Залишаються чинними, але можуть мати нюанси:

  1. Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП): Працівник, як і раніше, може звільнитися за власним бажанням, попередивши роботодавця за два тижні. Однак, у зонах бойових дій або при загрозі життю, працівник може звільнитися без такого попередження, обґрунтувавши неможливість продовження роботи (ч. 3 ст. 38 КЗпП).
  2. Звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП): Залишається одним з найбільш гнучких та поширених способів припинення трудових відносин.

Очікувані додаткові зміни у правовому полі

Трудове законодавство в Україні продовжує еволюціонувати під впливом війни. Верховна Рада постійно розглядає законопроекти, спрямовані на подальшу адаптацію трудових відносин до реалій воєнного стану та повоєнної відбудови.

Наприклад, наразі активно обговорюються та розробляються зміни, що стосуються:

  • Реінтеграції ветеранів та демобілізованих військовослужбовців: Передбачається посилення гарантій щодо їхнього працевлаштування, збереження робочих місць, перекваліфікації та адаптації до цивільного життя. Це включає можливі додаткові квоти, пільги для роботодавців, які приймають ветеранів, та спеціальні програми підтримки.
  • Подальшої цифровізації трудових книжок та іншої кадрової документації: Перехід на повністю електронний документообіг є пріоритетом для уряду, що значно спростить процеси прийняття на роботу та ведення обліку.
  • Відновлення роботи підприємств на деокупованих територіях: Можливі тимчасові спеціальні режими регулювання трудових відносин для стимулювання відновлення бізнесу та створення робочих місць.
  • Уточнення питань оплати праці та соціальних гарантій: Зокрема, щодо оплати праці під час простою, умов надання відпусток без збереження заробітної плати, компенсації за призупинення трудових договорів.

Ці зміни в трудовому законодавстві свідчать про те, що держава шукає баланс між необхідністю забезпечення стабільності економіки та захистом прав працівників у непередбачуваних умовах. Для роботодавців та працівників це означає постійну потребу в моніторингу законодавчих ініціатив та, за необхідності, отриманні кваліфікованої юридичної допомоги, адже працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану та подальше функціонування трудових відносин потребує глибоких знань та оперативного реагування на нововведення.

Військовий облік при прийнятті на роботу: особливості під час війни

Військовий облік при прийнятті на роботу є одним з найважливіших і водночас найбільш змінних аспектів трудових відносин під час дії воєнного стану в Україні. З початком повномасштабного вторгнення та запровадженням загальної мобілізації, вимоги до ведення військового обліку на підприємствах значно посилилися, що безпосередньо впливає на порядок прийому на роботу в Україні та подальшу кадрову діяльність. Роботодавці зобов’язані не лише дотримуватися загальних норм законодавства, а й оперативно реагувати на останні зміни в трудовому законодавстві України та нормативно-правових актів, що регулюють мобілізацію та військовий облік.

Законодавча база та ключові вимоги

Основними нормативними документами, що регулюють військовий облік в Україні, є:

  • Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (Закон № 2232-XII). Цей закон встановлює загальні засади військового обов’язку та військової служби, а також основи військового обліку.
  • Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (далі – Порядок № 1487) (Постанова КМУ № 1487). Цей документ є ключовим для роботодавців, оскільки детально регламентує всі аспекти ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях. Він замінив попередній Порядок, адаптуючи вимоги до реалій воєнного часу.

Згідно з Порядком № 1487, всі роботодавці, незалежно від форми власності та виду діяльності, зобов’язані вести персональний військовий облік своїх працівників, які є призовниками, військовозобов’язаними або резервістами. Це стосується як чоловіків, так і жінок (якщо вони мають відповідну військово-облікову спеціальність та перебувають на обліку).

Що перевіряти при прийомі на роботу

При прийнятті на роботу роботодавець зобов’язаний перевіряти у кандидатів наявність військово-облікових документів. Без належних документів про військовий облік влаштування на роботу для призовників, військовозобов’язаних та резервістів заборонено.

Зокрема, необхідно вимагати:

  1. Для призовників: посвідчення про приписку до призовних дільниць.
  2. Для військовозобов’язаних: військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного.
  3. Для резервістів: військовий квиток.

Важливо перевіряти не лише наявність документа, а й його актуальність: чи є відмітки про взяття на військовий облік, чи немає прострочених даних, чи відповідає інформація в документі даним, наданим кандидатом (ПІБ, дата народження).

Звірка даних з ТЦК та СП

Після працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану, роботодавець має здійснювати регулярну звірку даних військового обліку своїх працівників з даними територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП, колишні військкомати).

Основні обов’язки роботодавця після прийняття на роботу, пов’язані з військовим обліком:

  1. Повідомлення ТЦК та СП: Протягом 7 днів з дня прийняття на роботу (або звільнення) призовника, військовозобов’язаного або резервіста роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний ТЦК та СП за місцем обліку працівника. Це здійснюється шляхом подання повідомлення за встановленою формою (додаток 4 до Порядку № 1487).
  2. Ведення списків персонального військового обліку: Роботодавець веде списки військовозобов’язаних, призовників та резервістів, окремо для кожної категорії.
  3. Звірка даних: Не рідше одного разу на рік (або за вказівкою ТЦК та СП) проводиться звірка облікових даних працівників з обліковими даними ТЦК та СП.
  4. Інформування про зміни: Роботодавець зобов’язаний повідомляти ТЦК та СП про будь-які зміни в облікових даних працівників (зміна місця проживання, сімейного стану, освіти, отримання інвалідності тощо) протягом 7 днів з моменту отримання такої інформації від працівника.
  5. Оповіщення про виклик до ТЦК та СП: У разі отримання повістки для працівника, роботодавець зобов’язаний забезпечити його оповіщення та вручення повістки. Це включає: Видання наказу (розпорядження) про оповіщення працівника. Доведення наказу до відома працівника під підпис. Забезпечення прибуття працівника до ТЦК та СП. Надсилання до ТЦК та СП звіту про результати оповіщення.

Відповідальність за порушення

Недотримання вимог щодо військового обліку при прийнятті на роботу та подальшого ведення обліку тягне за собою адміністративну відповідальність для посадових осіб підприємств. Згідно зі статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн), а за повторне порушення – від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів (3400-5100 грн).

В умовах воєнного стану, з урахуванням значного суспільного значення мобілізаційних заходів, контроль з боку ТЦК та СП за дотриманням цих вимог значно посилився. Тому, для роботодавців вкрай важливо приділяти максимальну увагу військовому обліку при прийнятті на роботу та його подальшому веденню, щоб уникнути штрафів та інших негативних наслідків. Задля уникнення помилок та забезпечення повного дотримання законодавства, рекомендується постійно відстежувати зміни в трудовому законодавстві та, за потреби, звертатися до кваліфікованих юристів.

Висновок: Основні поради та юридична підтримка

Воєнний стан в Україні кардинально змінив правила гри на ринку праці, внісши безпрецедентні зміни в трудове законодавство. Від прийняття на роботу до звільнення – кожен етап трудових відносин зазнав трансформацій, що вимагають від роботодавців та працівників підвищеної уваги та глибокого розуміння нових реалій. Як ми бачили, закон про трудові відносини під час війни та закон про оптимізацію трудових відносин стали ключовими регуляторами, що тимчасово змінили норми Кодексу законів про працю України.

Основні поради для працівника та роботодавця

Для роботодавців:

  1. Постійно моніторте законодавство: Останні зміни в трудовому законодавстві України виходять регулярно. Підпишіться на офіційні розсилки, використовуйте професійні юридичні ресурси (наприклад, Юридична газета).
  2. Детально документуйте: Навіть якщо закон дозволяє усну форму, фіксуйте всі ключові домовленості письмово (накази, додаткові угоди, протоколи). Це стосується і порядку прийому на роботу в Україні, і зміни умов праці, і призупинення трудових договорів.
  3. Чітка документація — ваш основний захист у разі спорів.
  4. Звертайте увагу на військовий облік: Вимоги до військового обліку при прийнятті на роботу та його ведення значно посилилися. Перевіряйте документи, оперативно подавайте інформацію до ТЦК та СП. Нехтування цими обов’язками може призвести до серйозних штрафів (стаття 210-1 КУпАП: КУпАП).
  5. Комунікуйте з працівниками: Прозоре інформування про всі зміни, права та обов’язки допоможе уникнути непорозумінь та підвищить лояльність. Особливо важливо пояснювати нюанси працевлаштування на роботу в умовах воєнного стану, враховуючи можливі ризики.
  6. Розгляньте електронний документообіг: Це спростить та пришвидшить взаємодію, особливо з дистанційними працівниками. Проте, обов’язково узгодьте засоби обміну та порядок підтвердження документів з працівниками.

Для працівників:

  1. Уважно читайте документи: Перед підписанням будь-яких документів (трудовий договір, накази, додаткові угоди) ретельно ознайомтеся з їхнім змістом. Уточнюйте всі незрозумілі моменти.
  2. Вимагайте письмового підтвердження: Якщо домовленості були усними, просіть зафіксувати їх письмово (наприклад, наказом, який вимагає підпису про ознайомлення).
  3. Зберігайте копії: Завжди майте копії всіх документів, пов’язаних з вашою трудовою діяльністю: трудового договору, наказів про прийняття на роботу, зміну умов праці, відпустки, звільнення.
  4. Контролюйте свій військовий облік: Переконайтеся, що ваші військово-облікові документи в порядку, а роботодавець належним чином повідомляє ТЦК та СП про ваші дані. Це ваша відповідальність також.
  5. Знайте свої права: Незважаючи на спрощення, трудове законодавство продовжує захищати працівників. У разі порушення ваших прав, не соромтеся звертатися за консультацією або захистом.

Юридична підтримка: коли вона потрібна

В умовах динамічних змін у трудовому законодавстві, кваліфікована юридична підтримка стає не просто бажаною, а часто критично необхідною. Адвокати Riyako & Partners мають глибокий досвід роботи з трудовими спорами та розуміють специфіку трудових відносин під час війни.

Юридична підтримка потрібна, коли:

  1. На етапі укладення трудового договору: Щоб переконатися, що умови договору відповідають законодавству та вашим інтересам, особливо при влаштуванні на роботу з нестандартними умовами (дистанційна робота, строковий договір, випробувальний термін).
  2. При зміні істотних умов праці: Щоб оцінити законність дій роботодавця та захистити свої права у разі незгоди.
  3. При призупиненні трудового договору: Як роботодавцю, щоб належним чином оформити призупинення та уникнути ризиків, так і працівнику, щоб оскаржити незаконне призупинення.
  4. При звільненні: Незалежно від підстави звільнення, юридична консультація допоможе перевірити законність процедури та захистити свої інтереси. Особливо це стосується нових підстав для звільнення, пов’язаних із війною.
  5. У разі спорів щодо заробітної плати, компенсацій, відпусток: Адвокат допоможе розібратися у складних розрахунках та домогтися справедливого вирішення.
  6. Для роботодавців, що прагнуть мінімізувати ризики: Розробка внутрішніх документів, аудит кадрової документації на відповідність змінам у трудовому законодавстві під час воєнного стану.
  7. При необхідності вирішення складних питань військового обліку: Включаючи військовий облік при прийнятті на роботу, взаємодію з ТЦК та СП.

Сьогодні, більше ніж будь-коли, кожна сторона трудових відносин має бути обізнаною та захищеною. Розуміння порядку прийому на роботу в Україні в умовах воєнного стану, нюансів звільнення та ведення обліку є запорукою стабільних та законних трудових відносин.

1. Чи потрібно оформляти трудовий договір письмово під час воєнного стану?

Не обов’язково. За Законом № 2136-IX, за домовленістю сторін, трудовий договір може бути укладений в усній формі, але роботодавець все одно зобов’язаний оформити наказ про прийняття на роботу та повідомити ДПС. Однак, для уникнення суперечок, настійно рекомендується фіксувати ключові умови письмово.

2. Чи можна встановити випробувальний термін для вагітної жінки або особи з інвалідністю?

Так, під час воєнного стану норма частини третьої статті 26 КЗпП, яка забороняла встановлювати випробувальний термін для пільгових категорій, не застосовується (Закон № 2352-IX).

3. Наскільки можна збільшити робочий час?

Нормальна тривалість робочого часу для працівників об’єктів критичної інфраструктури може бути збільшена до 60 годин на тиждень (Закон № 2136-IX). Для інших підприємств залишається 40 годин.

4. Чи може роботодавець змінити мої умови праці (зарплату, графік) без двомісячного попередження?

Так, під час воєнного стану норма статті 32 КЗпП щодо двомісячного попередження про зміну істотних умов праці не застосовується (Закон № 2136-IX).

5. Що таке призупинення трудового договору?

Це тимчасове припинення виконання робітником своїх трудових обов’язків та звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати умови праці через військову агресію, що унеможливлює продовження роботи. Це не звільнення, місце роботи зберігається (Закон № 2136-IX).

6. Чи зберігається заробітна плата при призупиненні трудового договору?

Ні, заробітна плата на період призупинення не нараховується. Відшкодування здійснюється за рахунок держави-агресора (Закон № 2136-IX).

7. Чи можна звільнити працівника під час його лікарняного?

Так, під час воєнного стану роботодавець має право звільнити працівника у період його тимчасової непрацездатності, крім випадків звільнення з ініціативи працівника (Закон № 2136-IX). Проте, дата звільнення не може бути раніше останнього дня лікарняного.

8. Чи потрібно вести військовий облік жінок при прийнятті на роботу?

Так, якщо жінка має військово-облікову спеціальність, визначену Міноборони, та перебуває на військовому обліку, роботодавець зобов’язаний вести її військовий облік відповідно до Порядку № 1487.

9. Чи можна обмінюватися кадровими документами через месенджери?

Так, якщо сторони (роботодавець та працівник) попередньо узгодили такий спосіб обміну та порядок підтвердження отримання документів (Закон № 2352-IX). Рекомендується фіксувати це письмово.

10. Куди звертатися, якщо мої трудові права порушені під час війни?

Ви можете звернутися до Державної служби України з питань праці або до суду. Також настійно рекомендується звернутися за консультацією до кваліфікованих юристів, які спеціалізуються на трудовому праві.

Тисячі українців стикаються з проблемою нерухомості, збудованої без дозвільних документів. Це можуть бути житлові будинки, дачі, гаражі або прибудови, зведені без належних дозволів, проєктної документації та з порушенням будівельних норм. Така нерухомість, відома як самобуд, створює значні юридичні ризики. Власники часто усвідомлюють проблему лише тоді, коли виникає потреба продати, подарувати чи передати об’єкт у спадок. Залишення ситуації без уваги може призвести до штрафів, а в окремих випадках — навіть до знесення споруди.

Адвокати, що спеціалізуються на нерухомості, надають клієнтам повний супровід у процесі легалізації самобуду в Києві та інших регіонах. Вони допомагають розібратися в тонкощах українського законодавства та пройти складний шлях від самовільного будівництва до отримання законного права власності на самобуд.

У цій статті ми детально розглянемо, що таке самобуд за законом, чому його необхідно узаконити, які кроки для цього потрібно зробити, а також дамо відповіді на найпоширеніші питання щодо узаконення нерухомості без документів у Києві.

Що таке самобуд згідно із законодавством?

Перш ніж говорити про процес узаконення самобуду, важливо зрозуміти, що саме закон вважає таким будівництвом. Згідно з чинним законодавством України, споруда вважається самовільною, якщо вона зведена з порушенням однієї або кількох з наступних умов:

  1. Відсутність прав на землю. Об’єкт побудований на земельній ділянці, що не належить особі на праві власності або користування, або має інше цільове призначення. Наприклад, будівництво житлового будинку на землі сільськогосподарського призначення.
  2. Відсутність належного дозволу. Будівництво здійснювалося без отримання відповідного дозволу на початок будівельних робіт. До цієї категорії також належать об’єкти, збудовані без затвердженого проєкту.
  3. Порушення будівельних норм. Споруда зведена з істотними порушеннями державних будівельних норм, правил і стандартів. Це можуть бути відступи від санітарних, протипожежних чи інших обов’язкових вимог.

Узаконити будинок без дозволу — це процес, що вимагає ретельного аналізу кожного з цих аспектів. Навіть однієї з наведених умов достатньо, щоб нерухомість була визнана самовільною спорудою.

Чому важливо узаконити самобуд?

Проблема полягає в тому, що самовільну споруду не вийде продати, подарувати або заповісти як нерухомість. Фактично, ви володієте лише будівельними матеріалами, з яких зведено об’єкт, а не самим майном. Це означає, що ви не можете повноцінно розпоряджатися ним — оформити кредит під заставу, здати в оренду, передати у спадок чи внести до статутного капіталу підприємства.

Штраф за самовільне будівництво — ще одна серйозна проблема. Органи Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) мають право не лише накладати значні штрафи, а й виносити припис про знесення споруди. У таких випадках ігнорування проблеми може призвести до значних фінансових втрат і втрати майна.

Саме тому своєчасна легалізація самобуду є критично важливою для збереження ваших активів та юридичної безпеки.

Як узаконити самобуд: покрокова інструкція

Процес легалізації може відрізнятися залежно від обставин, але загалом він складається з кількох ключових етапів. Розглянемо найскладніший варіант, коли у власника відсутні документи не лише на саму споруду, а й на земельну ділянку, де вона розташована.

Етап 1: Отримання прав на земельну ділянку

Перед тим як почати узаконення нерухомості без документів, необхідно отримати законне право на землю. Це перший і найважливіший крок.

  1. Звернення до місцевої ради. Якщо об’єкт розташовано в Києві, слід подати до Київської міської ради заяву про збереження самовільної будівлі. До заяви додається пакет документів, що може включати технічний паспорт на самобуд, узгодження від санітарно-епідеміологічної служби, пожежників, виконавчу зйомку об’єкта та інші документи, які підтверджують відповідність споруди будівельним нормам.
  2. Рішення міської ради. Після розгляду заяви, у разі позитивного рішення, міська рада ухвалює рішення про збереження самовільної будівлі та надання дозволу на розробку документації для отримання землі.
  3. Розробка технічної документації. На підставі цього рішення необхідно звернутися до спеціалізованої організації, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, для розробки технічної документації на земельну ділянку. Після її підготовки ділянці присвоюється кадастровий номер.
  4. Передача землі у власність. З готовою документацією міська рада ухвалює рішення про передачу землі у власність або користування. Це дозволяє власнику отримати право власності на ділянку, що є основою для подальшої легалізації споруди через суд.

Етап 2: Визнання права власності через суд

Коли у вас на руках є документи на земельну ділянку, наступний крок — звернення до суду.

  1. Подання позову. Необхідно подати до суду позовну заяву про визнання права власності на самовільну споруду.
  2. Судовий процес. Судова практика в таких справах є переважно позитивною. За наявності всіх необхідних документів на землю, підстави для відмови у визнанні права власності практично відсутні.
  3. Рішення суду. Рішення суду про визнання права власності є ключовим документом, що підтверджує ваше право на об’єкт.

Етап 3: Введення об’єкта в експлуатацію та реєстрація права власності

Після отримання судового рішення процес легалізації переходить у завершальну фазу.

  1. Декларація про готовність. З документами на землю та рішенням суду слід звернутися до Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) з декларацією про готовність об’єкта до експлуатації. Це крок, що дозволяє офіційно ввести споруду в експлуатацію.
  2. Реєстрація права власності. Після реєстрації декларації в ДАБІ виникає право власності на об’єкт. Його необхідно зареєструвати в реєстрі прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Після завершення цих процедур процес узаконення самобуду вважається завершеним. Ви отримуєте можливість повноцінно розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Висновок

Процес узаконення самобуду в Києві — це не просто формальність, а важливий крок для захисту ваших майнових прав. Хоча він може здатися складним і тривалим, правильний підхід і юридичний супровід дозволяють успішно його завершити. Не зволікайте з вирішенням цього питання, адже своєчасна легалізація дозволить вам вільно розпоряджатися своїм майном, уникнути штрафів і забезпечити юридичну чистоту ваших активів.

FAQ: Поширені запитання про узаконення самобуду

Ми зібрали відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають у власників самовільно збудованих об’єктів.

Чи можна продати самобуд? Ні, продати об’єкт, який не має офіційного статусу нерухомості, неможливо. Законодавство України чітко розрізняє поняття «будівельні матеріали» та «об’єкт нерухомого майна». Без офіційно зареєстрованого права власності, ви можете продати лише матеріали, але не сам будинок чи споруду. Це означає, що жоден нотаріус не зможе посвідчити договір купівлі-продажу такого об’єкта.

Що буде, якщо не узаконити самобуд? Наслідки можуть бути серйозними. По-перше, ви не зможете розпоряджатися майном — продати, подарувати чи передати у спадок. По-друге, органи державного архітектурно-будівельного контролю можуть накласти на вас штраф за самовільне будівництво. Його розмір залежить від категорії складності об’єкта. Крім того, існує ризик судового припису про знесення самовільної споруди за ваш рахунок. Наявність самобуду на своїй землі не звільняє від відповідальності, якщо порушені будівельні норми та правила.

Як узаконити гараж, дачу чи будинок? Процедура легалізації залежить від типу та площі об’єкта. Для невеликих споруд, збудованих до 1992 року, або об’єктів, що відповідають спрощеній процедурі, процес може бути простішим, ніж той, що описаний вище. Загалом, для всіх видів споруд (житловий будинок, дача, гараж, господарські будівлі) алгоритм схожий: збір документів, технічна інвентаризація, отримання дозволів (якщо потрібно) та реєстрація права власності. Однак, у кожному випадку є свої нюанси, і найкращий варіант — звернутися за консультацією до фахівців, які допоможуть розібратися у вашій конкретній ситуації.

Чи потрібен юрист по самобуду Київ для легалізації? Процес узаконення самобуду є складним і тривалим, що вимагає знання законодавства, будівельних норм та судової практики. Щоб уникнути помилок, затягування процесу та можливих відмов, варто звернутися до фахівця. Адвокат з узаконення самобуду допоможе зібрати необхідні документи, оцінити ризики, скласти позовні заяви та представити ваші інтереси у всіх інстанціях, що значно підвищує шанси на успішне завершення справи.

Повномасштабна війна в Україні внесла корективи в усі сфери життя держави і її громадян. Не є виключенням кредитні правовідносини. У зв’язку з важким економічним становищем, постійними ракетними атаками і масовим безробіттям велика частина населення втратила можливість виконувати свої зобов’язання, в тому числі грошові.  Задля захисту прав своїх громадян наша держава змінила низку законодавчих положень у кредитній сфері, убезпечивши, таким чином, кожного від неправомірних зазіхань кредиторів й інших зацікавлених осіб.

Так, 15 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон).

Визначальними для нас є норми, що містяться в п. 2 ч. 3 ст. 2 Закону, і, якими «Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штраф (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже, обов’язок виконання кредитних зобов’язань нікуди не зникає. Звільняється боржник лише від відповідальності за їх прострочення, тобто від сплати штрафу та/або пені, а також 3% річних та індексу інфляції. Такий законодавчий привілей поширюється як на споживчі, так і бізнес-кредити. 

Що ж до сплати процентів, звернути увагу необхідно на умови кредитного договору. Адже Закон не звільняє боржника від обов’язку сплати процентів за користування грошовими коштами у зв’язку з існуванням в країні воєнного стану. 

Однак особи, які не мають реальної можливості виконувати грошові зобов’язання мають право на застосування процедури реструктуризації боргів, що являє собою одну з форм реорганізації умов боргу, під час якої можливим є відстрочення виплат за кредитним договором, або ж, наприклад, зниження процентної ставки. 

Банк здійснює реструктуризацію на підставі вмотивованої заяви, яка обов’язково повинна містити посилання на обставини, що спричинили скрутне фінансове становище особи, підтверджені належними доказами.

Пам’ятати слід і про індивідуальну політику банку щодо реструктуризації. Тому форма заяви та перелік необхідних документів буде відрізнятися залежно від особливостей банку.

Ще одним важливим законодавчим нововведенням є заборона відчуження іпотечного майна, що належить фізичним особам і перебуває в іпотеці за споживчими кредитами. На сьогодні, кредитори позбавлені можливості:

  • звертати стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку (набувати право власності або здійснювати продаж третій особі);
  • виселяти мешканців з такого майна;
  • продавати іпотечне майно на електронних торгах для виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки  (пункт 5-2 розділу V  ЗУ «Про іпотеку»).

У зв’язку з ракетним терором російської федерації чимало об’єктів нерухомості, які перебували у заставі за кредитним договором, пошкоджені або ж зруйновані повністю діями агресора.

Задля захисту прав таких громадян Верховна Рада України 01 грудня 2022 року ухвалила Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо підтримки позичальників, майно яких було знищено або зазнало пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації проти України».

Так, у період дії в Україні воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення чи скасування позичальник має право звернутися до кредитодавця із заявою про призупинення сплати грошового зобов’язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів) за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою статті 3 Закону України “Про споживче кредитування”, предметом забезпечення за яким є нерухоме майно, що відповідає хоча б одній із таких ознак:

  • станом на день подання заяви про призупинення сплати грошового зобов’язання, нерухоме майно розташоване на тимчасово окупованій території, визначеній пунктами 1 і 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», або на територіях, на яких ведуться воєнні (бойові) дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначених Кабінетом Міністрів України;
  • нерухоме майно пошкоджено або знищено внаслідок збройної агресії рф.

Алгоритм реалізації цього законодавчого механізму наступний. 

Спочатку позичальник або його представник підписують та подають кредитору заяву (в оригіналі), а також документи (оригінал або нотаріально посвідчені копії), які можуть підтвердити факт пошкодження або знищення нерухомого майна.  Якщо із паперами у позичальника все в порядку, кредитор звільняє його від обов’язку сплати грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит, у тому числі нарахованого, але не сплаченого до дня отримання кредитором заяви про призупинення сплати грошового зобов’язання, з робочого дня, наступного за днем отримання кредитором заяви з підтвердними документами.

Якщо ж позичальник відповідно до законодавства отримає компенсацію від держави за пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії російської федерації нерухоме майно, що було предметом забезпечення за таким договором, або майно буде відновлене за рахунок держави обов’язок сплати грошового зобов’язання поновлюється. Поновлюється він і не пізніше ніж через 180 днів після дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Також варто звернути увагу на обов’язок позичальника подати кредитору підтвердні документи протягом 90 днів з дня виключення території, на якій знаходиться нерухоме майно, із переліку тимчасово окупованих територій, територій, на яких ведуться воєнні (бойові) дії, або територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначених КМУ.

Якщо відповідних дій позичальник не здійснить, кредитор матиме право вимагати відновлення сплати грошового зобов’язання, яке було наявне станом на 24 лютого 2022 року, відповідно до умов договору про споживчий кредит.

Ще однією важливою законодавчою гарантією для позичальників є можливість протягом 90 днів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні звернутися до кредитора із заявою про анулювання заборгованості за договором про споживчий кредит, який відповідає одночасно таким умовам:

1) предметом забезпечення за таким договором є знищене внаслідок збройної агресії російської федерації нерухоме майно, яке є або мало б стати (у випадку майнових прав на нерухоме майно) єдиним місцем проживання сім’ї позичальника або іпотекодавця, якщо він є відмінним від позичальника та належить до членів сім’ї позичальника, до яких належать особи, які перебувають у шлюбі з позичальником, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням позичальника, особи, які не перебувають у шлюбі, але проживають спільно з позичальником, пов’язані з ним спільним побутом;

2) заборгованість за таким договором не була прострочена більш як на 7 днів станом на 23 лютого 2022 року;

3) метою отримання кредиту згідно з договором є придбання, реконструкція чи будівництво такого житлового нерухомого майна (квартири, житлового будинку) або майнових прав на них.

Компенсувати всі витрати кредитору має наша держава. А от неотримані проценти, комісії та інші доходи можуть бути відшкодовані відповідно до законодавства за рахунок держави-агресора.

Звісно, відповідний механізм існує поки що лише на папері, і всі практичні аспекти будуть формуватися пізніше, в процесі його реалізації, однак такі гарантії від держави є важливими і необхідними вже зараз для захисту прав своїх громадян.

Розповсюдженим також залишається питання щодо можливості накладення арешту на майно боржника. Так, у період дії воєнного стану на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а також прилеглих до них територій заборонено відкривати виконавчі провадження та вживати заходи примусового виконання рішень. 

Обмежень щодо здійснення таких дій на інших територіях України наше законодавство наразі не має.

Якщо ж на рахунки боржника фізичної особи вже накладено арешт і сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 000 тис. грн, така особа може здійснювати видаткові операції з арештованих рахунків. Відповідне рішення ще 02 березня 2022 року прийняв Кабмін своїм розпорядженням № 198-р «Про забезпечення здійснення розрахунків населення в умовах воєнного стану».

Отже, кредитування під час війни безумовно зазнало змін. Найважливішою серед них є можливість боржника бути звільненим від застосування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов’язання. Штраф та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року підлягають списанню кредитодавцем. Однак від сплати кредиту і процентів законодавство України позичальника не звільняє. Тому, при наявності реальної можливості виконуєте свої зобов’язання належним чином зараз, щоб в майбутньому убезпечити себе від небажаних спорів з кредитором, зайвих витрат, і юридичних, та і просто життєвих проблем.

Стан покриття на дорогах України близький до критичного, про що добре знають власники транспортних засобів. Через невідповідність якості дорожнього полотна встановленим стандартам, спостерігається збільшення числа ДТП, викликаних ушкодженнями і перешкодами на дорогах.

У більшості випадків за ями на українських дорогах платити доводиться автовласникам з власних кишень. Але чи можна покласти відшкодування збитку на тих, хто повинен забезпечувати належну якість доріг, а не покривати всі витрати самостійно? Українське законодавство надає таку можливість, а в судовій практиці вже є рішення на користь власників транспортних засобів.

При виникненні дорожньо-транспортної пригоди, причиною якого стала яма або низьке інше ушкодження покриття існує чіткий алгоритм дій, про які вам розповість адвокат.

Щоб отримати шанс відшкодування збитку якщо авто потрапило в яму на дорозі, водій повинен:

  1. Зупинити машину, включити аварійні вогні, а також встановити знак аварійної зупинки, як того вимагають правила дорожнього руху. Це необхідно для фіксації ДТП. Причому ДТП має місце як при безпосередньому пошкодженні автомобіля внаслідок попадання в яму, так і зіткнення з іншим транспортним засобом в спробі її об’їхати.
  2.  Викликати співробітників дорожньої поліції. Згідно службової інструкції вони повинні скласти протокол про порушення ст. 124 КУпАП. Але, як показує судова практика, суди закривають більшість адміністративних проваджень по ст. 124 КУпАП в зв’язку з відсутністю в діях порушника складу правопорушення в першій інстанції або при апеляційному оскарженні. Проблема в тому, що поки в суді йде процес доведення, постраждала особа вже встигає відремонтувати свій автомобіль і провести відшкодування шкоди, заподіяної його діями.
  3.  Сфотографувати обстановку і пошкодження – слід відобразити пошкоджений автомобіль і проблемну частину дороги. Чим більше знімків, тим краще. Також необхідно зробити список можливих свідків і очевидців події, зафіксувати їх свідчення самостійно, а краще попросити про це співробітників поліції. Отримані свідчення можуть стати доказом у судовому розгляді.
  4.  При приїзді працівників дорожньої поліції наполягати на оформленні ДТП. Простежте, щоб у схемі події були вказані розміри вибоїни і відсутність знаків попередження. Схему і протокол огляду місця події слід перевірити після їх складання, часто поліцейські не фіксують дефекти дорожнього покриття, а без них довести свою невинність і вимагати відшкодування збитків дуже складно.
  5.  Вимагати від поліції виклику співробітників дорожньої служби, яка несе відповідальність за ділянку дороги, де сталося ДТП. Це необхідно для того, щоб правильно визначити організацію, до якої можна пред’явити позов про відшкодування збитку автовласникові. Залежно від типу дороги відповідальною особою може бути
  • для доріг державного значення – Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України;
  • для доріг населених пунктів – органи місцевого самоврядування;
  • для доріг місцевого значення – обласна державна адміністрація;

Варто повідомити патрульним, що при відсутності складу порушення по ст. 124 КУпАП має місце ст.140 КУпАП – порушення норм і стандартів при утриманні шляхів, невжиття заходів щодо заборони або обмеження руху чи позначення місць проведення робіт. Доведення цього факту в судовому порядку вимагатиме додаткового часу і ресурсів.

По прибуттю працівники дорожньої організації повинні скласти акт огляду ділянки дороги і схему ушкоджень, що включає повні заміри ями. Якщо представники дорожньої служби відмовилися скласти акт, варто нагадати, що вони несуть юридичну відповідальність за забезпечення належних умов на дорозі, аж до і кримінальної.

  1. У разі встановлення факту порушення ст. 140 КУпАП потрібно звернутися в суд з позовом про відшкодування шкоди автовласникові до відповідальної за ділянку автомобільної дороги організації. У позові слід вказати, що дорожнє полотно не відповідало ДСТУ 3587:2022 і його стан стало причиною аварії. Працівники дорожньої поліції повинні скласти протокол щодо співробітників дорожньої організації про порушення ст. 140 КУпАП. На протоколі повинні базувати подальші матеріальні вимоги позивача.

Важливо: Якщо на місце ДТП не прибув представник шляховиків, а поліцейський відмовляється складати протокол про порушення ст. 140 КУпАП, необхідно уточнити назву підрозділу, працівником якого він є, а також дані керівника підрозділу. Після цього написати заяву на підрозділ з вимогою зафіксувати адміністративне порушення з боку служби, відповідальної за ділянку дороги.

  1. Для звернення до суду слід також провести експертизу, результати якої допоможуть встановити характер пошкоджень автомобіля і визначити конкретну вартість ремонту, необхідну для відшкодування збитку.

При подачі позову до самого заяви слід прикріпити наступні документи:

– Копію протоколу про адміністративне порушення посадових осіб дорожньої організації або постанова про притягнення до адмін. відповідальності (без зазначених документів суд, швидше за все, відмовить у задоволенні позову);

– Копію протоколу огляду місця події;

– Висновок експерта, який проводив експертизу автомобіля (в разі відсутності суд може закрити провадження);

– фотодокази та письмові свідчення свідків.

При наявності вказаного пакету документів, власник автомобіля може в судовому порядку стягнути з дорожньої служби матеріальну компенсацію за ремонт автомобіля, а так само вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо авто потрапило в яму.

Будь-який бізнес в процесі своєї діяльності зіштовхується з необхідністю укладання договорів. Це можуть бути договори з безпосередніми клієнтами, дистриб’юторами, постачальниками та інші різноманітні види договорів.

Головним залишається те, що укладення договорів не оминути. 

Але на превеликий жаль, більшість до цього відноситься як до формальної необхідності, елементу бюрократії, і як наслідок таке ставлення не формує відповідальний підхід до складання, перевірки та підписання договорів.

Тож розпочати я хочу з того, чому договірна робота така важлива та яку конкретно користь вона може принести власнику бізнеса, директору і юридичному департаменту.

Бенефіт від якісної договірної роботи

Договірна робота в компанії це діючий та необхідний інструмент ризик – менеджменту. Пояснюю. Розробляючи бізнес-план, або складаючи roadmap нового проєкту, ви ж закладаєте туди ризики, створюєте команду під реалізацію різних задач з чіткими інструкціями, необхідними показниками та строками виконання.

Але, всі ваші плани можуть зазнати значних змін, що як наслідок відзеркалиться на строках їх виконання, якості реалізації конкретних задач та навіть фінального результату всього проєкту, і все це може статись через невідповідальне відношення до договірної роботи.

Декілька прикладів, які гадаю комусь згадаються і підтвердять мою тезу.

Ви домовились зі своїм постачальником про конкретні строки поставки, бо це є важливим для реалізації проєкту в цілому. Але ви обмежелись лише усними домовленостями, а договір в вашому розумінні на той час був лише формальністю “аби грошові кошти провести”. 

Настав час Х, вже минула дата поставки про яку ви домовились, а контрагент вам каже, що треба ще почекати пару тижнів. Ваші суперечки ні до чого не призводять, а в договорі у вас абстракція замість конкретних домовленостей, що відображають фактичні умови співпраці.

Інша розповсюджена ситуація. 

Ви виконали роботи / надали послуги та очікуєте оплату за виконані зобов’язання. Грошові кошти, які ви маєте отримати, закладені в бюджет для іншого проєкту, і мають піти на закупівлю сировини, ціна якої залежна від курсової валютної прив’язки. Замовник здійснює вам оплату із порушенням строків, а в розділі договору “Відповідальність сторін” у вас або нічого, крім загальних фраз, або в кращому випадку прописана відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. 

Тим часом, курс валют виріс і як наслідок зросла ціна на сировину, яку вам необхідно придбати. В вашому бюджеті виник розрив і відповідати за це тільки вам.

Чи можливо закрити всі несприятливі ризики договором ? Звісно ні. Але суттєво зменшити вірогідність їх настання або хочаб частично компенсувати заподіяну шкоду, безумовно так.

Потрібно складати і перевіряти договори завжди грунтуючись на контекстній складовій, так щоб він відображав дійсність реальних домовленостей. 
Чи договір діючий інструмент у вашому бізнесі, чи елемент бюрократії, вирішуєте саме ви.

Як в першому так і в другому прикладі, договором можливо було передбачити превентивні, та якщо що діючі механізми захисту ваших прав та інтересів.

Я вирішив саме в такий спосіб змусити вас поміркувати, щодо можливих бенефітів від здійснення якісної договірної роботи на підприємстві. Бо на жаль, станом на сьогодні відношення до договірного права таке, що найкращий приклад це приклад через демонстрацію можливого негативу.

А як необхідно складати договори на підприємстві?

Вище я вже розписав декілька тез щодо того, як ви можете покращити договірну роботу на вашому підприємстві, але давайте більш предметно.

Одразу скажу, що в межах статті я не можу розписати всі чинники, які гарантовано убезпечать вас, але я точно можу навести ті базові, що виведуть рівень договірної роботи у вашому бізнесі на новий рівень.

В першу чергу, найголовнішим серед усіх інструментів, що можуть покращити договірну роботу на підприємстві є використання контексту. 

Мабуть в кожній своїй статті, яка стосується договірного права, я використовую цей термін, але інакше неможливо, бо якісний договір будується на контексті, це фундамент домовленостей викладених на “папері”.

Якщо максимально спростити, то контекст це фактичні умови взаємодії між вами та вашим контрагентом. А безпосередньо договором вже мають бути передбачені всі деталі з цим пов’язані, побудовані можливі негативні моделі розвитку подій в процесі виконання договірних зобов’язань та які ризики це може створити. І вже виходячи з потенційних ризиків, необхідно передбачити важелі впливу, механізми захисту ваших прав та інтересів у вигляді пунктів договору.

Даний алгоритм дій має застосовуватись, як при складанні договору, так і під час його перевірки, якщо він наданий вам контрагентом.

Окремо хочу звернути вашу увагу на таку річ, як типовий договір. Це договір, який має бути в кожного бізнесу, бо саме з його допомогою ви будете працювати в умовах, що найбільшим чином мінімізують ризики порушення ваших прав та законних інтересів, а якщо такі і будуть порушені, то при судовому спорі ви матимете перевагу. Звісно, за умови якщо ваш договір якісний та складено його за принципами, що я навів вище.

Звісно цей інструмент переважно використовується, коли ви є виконавцем за договором і надаєте свій договір, але коли ви надаєте послугу / виконуєте роботи за договором, що вам надає сам замовник ваших послуг / робіт, ви завідомо погоджуєтесь на зміщення балансу прав та інтересів не на свою користь.

Мистецтво ведення перемовин з контрагентом

Дуже важливий чинник успішної договірної роботи. Мало скласти договір, що буде вас захищати, ще треба довести контрагенту, що він не є небезпечним для нього, та що кожен або конкретний пункт має місце бути та він обумовлений конкретними підставами та аргументами. 

Безперечно вам інколи доведеться поступатись, але ваша ціль має бути завжди досягти балансу між вашими правами та правами контрагента, і не дати прибрати пункти, що захищають вас від ризиків.

Так, є контрагенти які навіть не читають договір цілком, а лише розділ “про гроші” та відповідальність, але це не про абсолютну більшість.

Ще більшу роль відіграє вміння вести перемовини щодо умов договору, коли ви працюєте по договору іншої сторони, тут буде складніше лобіювати свої інтереси та втілювати їх у формі пунктів, але це є необхідним для вас.

Є й інші методи покращення договірної роботи, але як я вже казав, все в статтю не вмістити, та я навів найголовніше. Сподіваюсь це стане вам у нагоді.

Укладення договорів з контрагентами є важливим фактором при провадженні господарської діяльності. При укладенні договору необхідно врахувати потенційні ризики, які можуть виникнути в процесі виконання цього договору.

Основні ризики при укладенні договорів

1. Неналежна перевірка контрагента

Бажано здійснювати перевірку контрагента, з яким буде укладено договір, навіть якщо підприємство співпрацює з ним тривалий час, однак була перерва у такій співпраці. У випадку, якщо договір укладається з новим контрагентом, то здійснення такої перевірки є обов’язковою.
Перевірка контрагента здійснюється з метою встановлення “добросовісності” суб’єкта господарювання. Неналежна перевірка контрагента може стати підставою для виникнення спорів у процесі виконання договору, а в подальшому — звернення до суду.

Така перевірка здійснюється за допомогою відкритих ресурсів, таких як:

  • “Судова влада України”
  • Єдиний державний реєстр судових рішень
  • Автоматизована система виконавчого провадження
  • Єдиний реєстр боржників
  • Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Також необхідно перевірити, щоб особа, яка підписує договір, мала повноваження на підписання цього договору. Наявність таких повноважень має бути зазначена у Статуті підприємства або іншому документі, який має бути наданий іншій стороні договору на підтвердження повноважень підписанта.
Низка постанов Верховного Суду містить сталу правову позицію з цього питання, яка полягає в тому, що якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що підтверджує її повноваження, то це свідчить про обізнаність іншої сторони договору з такими документами, і суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про обмеження повноважень представника контрагента (постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №924/491/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі №910/22198/17 та від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 30.04.2020 у справі №925/1147/18, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20, від 13.05.2021 у справі №910/4028/20).

2. Неузгодження спірних питань на етапі підготовки проекту договору

Узгодження сторонами істотних умов договору є дуже важливим етапом у процесі укладення договору.Питання, які виникли в процесі розгляду та узгодження сторонами проекту договору, можливо врегулювати та зафіксувати у протоколі розбіжностей. Таким чином, сторони досягнуть компромісу та встановлять взаємовигідні умови співпраці.

3. Відсутність фіксації усних домовленостей між сторонами договору у письмовому вигляді

Договірні відносини між контрагентами часто не обмежуються тільки укладенням договору. Деякі умови щодо виконання договору більш детально розкриваються у додатках до договору. Також, у процесі співпраці, сторони можуть дійти згоди щодо необхідності внесення змін до укладеного договору. Такі зміни в обов’язковому порядку треба фіксувати шляхом підписання додаткових угод до договору чи інших документів. Відсутність письмового погодження змін до договору може в майбутньому стати підставою звернення контрагента до суду і доведення наявності домовленостей у такому разі ускладнюється значним чином.

4. Приділення недостатньої уваги розділу, який передбачає застосування штрафних санкцій за неналежне виконання/невиконання умов договору

Доволі розповсюдженою є ситуація, коли сторони договору вирішують не прописувати детально розділ, який передбачає застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Як наслідок, неможливість стягнення з контрагента штрафних санкцій (штрафу, пені) за порушення виконання зобов’язання.
У постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 вказано, що якщо умовами договору не встановлено розмір пені за порушення грошового зобов’язання, а частина шоста статті 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише визначає порядок його встановлення в договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період застосування санкції, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.


5. Отсутствие конкретизации в договоре относительно действий в случае наступления форс-мажорных обстоятельств

Настання форс-мажорних обставин самих по собі не звільняють суб’єкт господарювання від відповідальності за порушення умов договору, оскільки такі обставини повинні бути засвідченні Торгово-промисловою палатою України або регіональними ТПП, яка встановлює наявність причинно-наслідкового зв’язку між наявністю форс-мажору та неможливістю виконання зобов’язання за договором. Відповідно документом, який посвідчує наявність форс-мажору у конкретному випадку є сертифікат ТПП, виданий за результатами розгляду заяви підприємства.

Щодо питання, чи є доказом існування форс-мажорних обставин лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі 910/7679/22 висловив позицію, яка полягає у наступному:

“Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх суб’єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб’єкт господарювання, який не може виконати свої зобов’язання за певним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.”

Таким чином, вбачається необхідність отримання суб’єктом господарювання сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин у кожному конкретному випадку.

Також, необхідно врахувати, що у разі визначення у договорі строку, протягом якого сторона має повідомити іншу сторону про настання форс-мажорної обставини, таке повідомлення є обов’язковим. У разі встановлення у договорі строку для такого повідомлення, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на ці обставини, якщо це передбачено договором. В іншому випадку порушення строку повідомлення не означає автоматичну втрату права посилатися на форс-мажорні обставини.

Коротко про головне. Податок на нерухомість сплачують власники житлової та нежитлової нерухомості, але лише за площу понад пільгову норму: 60 кв.м для квартири, 120 кв.м для будинку та 180 кв.м, якщо є і квартира, і будинок. Ставку встановлює місцева рада, і у 2026 році вона не може перевищувати 129,7 грн за 1 кв.м. Для фізичних осіб податок нараховує податкова та надсилає повідомлення-рішення до 1 липня, а сплатити його потрібно протягом 60 днів. Нижче — повний розбір розрахунку, пільг, строків і відповідальності станом на 2026 рік.

Що це за податок і чим він регулюється

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, — це місцевий податок, який надходить до бюджетів громад. Його регулює стаття 266 Податкового кодексу України (ПКУ): саме вона визначає об’єкти, платників, ставки, пільги та порядок сплати. Адмініструє податок Державна податкова служба (ДПС): вона нараховує суму фізичним особам, контролює строки та застосовує санкції за прострочення.

Земля цим податком не оподатковується — вона входить до окремого платежу (плата за землю) у складі податку на майно. Тобто за квартиру чи будинок ви платите податок на нерухомість, а за земельну ділянку — окремо.

Що є об’єктом оподаткування

Оподатковується і житлова, і нежитлова нерухомість у власності фізичних та юридичних осіб, зокрема їх частки у спільній власності.

Житлова нерухомість:

  • квартири (незалежно від кількості кімнат і площі);
  • житлові будинки, садові та дачні будинки;
  • кімнати в комунальних квартирах;
  • прибудови до житлових будинків.

Нежитлова нерухомість:

  • офіси, магазини, склади, виробничі приміщення;
  • гаражі;
  • готельні, торгові та інші комерційні будівлі;
  • господарські споруди, що використовуються в підприємницькій діяльності.

Ставки для житла та нежитла можуть суттєво відрізнятися — місцева рада встановлює їх окремо, але в межах граничного розміру з ПКУ.

Хто звільнений від податку

Окрім пільгових «квадратних метрів» (про них далі), підпункт 266.2.2 ПКУ виводить з-під оподаткування цілі категорії об’єктів, незалежно від їх площі. До них належать, зокрема:

  • нерухомість у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення;
  • будівлі дитячих будинків сімейного типу;
  • житло, визнане непридатним для проживання (у тому числі через аварійний стан) рішенням місцевої ради;
  • житло дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з інвалідністю, яких виховує одинокий з батьків (не більше одного об’єкта на дитину);
  • житло багатодітних і прийомних сімей, у яких виховується п’ятеро і більше дітей;
  • гуртожитки;
  • нерухомість релігійних, благодійних і громадських організацій, яку використовують для статутної діяльності.

Важливо: пільга за площею не діє, якщо об’єкт використовується для отримання доходу — здається в оренду, лізинг, позичку чи використовується у підприємницькій діяльності (пп. 266.4.3 ПКУ). Також пільга не застосовується, якщо площа об’єкта перевищує п’ятикратний розмір пільгової норми (тобто понад 300 кв.м для квартири і понад 600 кв.м для будинку).

Як розраховується податок на нерухомість

Принцип простий: оподатковується тільки площа понад пільгову норму. Звідси й розмовна назва — «податок на квадратні метри».

Пільгова (неоподатковувана) площа:

Тип житлаНеоподатковувана площа
Квартира / квартири (незалежно від кількості)60 кв.м
Будинок / будинки (незалежно від кількості)120 кв.м
Одночасно квартира і будинок180 кв.м на всі об’єкти

Формула розрахунку:

(загальна площа − пільгова площа) × ставка місцевої ради = сума податку за рік

Гранична ставка у 2026 році. Ставку встановлює сільська, селищна чи міська рада, але вона не може перевищувати 1,5% мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року за 1 кв.м. З 1 січня 2026 року мінімальна зарплата становить 8 647 грн, тож максимальна ставка — 129,7 грн за 1 кв.м (8 647 × 1,5%). Реальні ставки в більшості громад нижчі — від 0,5% до 1,5% мінімалки.

Приклад 1 — квартира. Площа 80 кв.м, місцева ставка 1% мінімалки (≈86 грн/кв.м): (80 − 60) × 86 = 1 720 грн на рік.

Приклад 2 — дві квартири. Сумарна площа 100 кв.м, ставка 86 грн/кв.м: (100 − 60) × 86 = 3 440 грн на рік (пільга 60 кв.м застосовується до сумарної площі, а не до кожної квартири).

Додатковий збір за велике житло. Якщо площа квартири перевищує 300 кв.м або будинку — 500 кв.м, сума податку збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об’єкт (пп. «ґ» пп. 266.7.1 ПКУ). Це окрема надбавка понад звичайний розрахунок.

Для нежитлової нерухомості пільгових метрів немає — податок нараховується на всю площу.

Строки та способи сплати

Порядок і строки відрізняються для фізичних та юридичних осіб.

Фізичні особи нічого самостійно не рахують і не декларують. Податкова нараховує суму на підставі Державного реєстру речових прав і надсилає податкове повідомлення-рішення (ППР) до 1 липня року, що настає за звітним. Сплатити податок потрібно протягом 60 календарних днів з дня вручення ППР. На практиці більшість отримує ППР улітку та має час до кінця серпня — початку вересня.

Сплатити можна кількома способами:

  • через Електронний кабінет платника на сайті ДПС (там же видно нарахування);
  • в онлайн-банкінгу за реквізитами з ППР;
  • у відділенні банку або через платіжний термінал.

Навіть якщо ви не отримали ППР поштою, варто перевірити нарахування в Електронному кабінеті — відсутність паперового повідомлення не звільняє від сплати, якщо податкова має докази його надсилання.

Юридичні особи обчислюють податок самостійно станом на 1 січня, подають декларацію до 20 лютого та сплачують авансовими внесками щоквартально (до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом).

Штрафи за несплату та наслідки

Прострочення сплати призводить до штрафу, пені та, у складних випадках, до арешту майна.

ПорушенняНаслідок
Прострочення до 30 днівШтраф 10% суми боргу
Прострочення понад 30 днівШтраф 20% суми боргу
Будь-яке простроченняПеня — 120% облікової ставки НБУ за кожен день
Тривала несплатаПодаткова застава, арешт майна, примусовий продаж

Пеня нараховується з першого робочого дня після граничного строку сплати й до дня фактичного погашення. При тривалій несплаті податкова може накласти податкову заставу — тоді власник не зможе продати, подарувати чи обміняти нерухомість без згоди ДПС. У крайньому разі майно арештовують і реалізують на аукціоні. Інформація про податковий борг є публічною, що особливо чутливо для підприємців.

Нерухомість у зоні бойових дій та на окупованій території

На період воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення власники звільняються від податку за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на територіях активних (чи колишніх) бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Перелік таких територій затверджує Кабінет Міністрів України, а звільнення діє з 1 березня 2022 року.

Окремі пільги передбачені для майна, пошкодженого або зруйнованого внаслідок бойових дій. Щоб підтвердити право на звільнення, можуть знадобитися документи — наприклад, дані про місцезнаходження об’єкта чи довідка про руйнування. Оскільки переліки територій періодично оновлюються, статус конкретного об’єкта варто перевіряти на актуальну дату.

Типові проблеми на практиці

Помилкові дані в реєстрі. Найчастіша причина неправильного нарахування — застарілі або хибні відомості про площу чи власника. Виправляють їх зверненням до податкової з підтвердними документами (технічний паспорт, правовстановлюючі документи).

Продаж або дарування протягом року. За загальним правилом, попередній власник платить податок за період до місяця, в якому втратив право власності, а новий — починаючи з місяця набуття права (пп. 266.8.1 ПКУ). Цей момент варто прямо прописувати в договорі.

Гаражі, машиномісця, новобудови. Гараж як нежитлова нерухомість оподатковується, але багато громад встановлюють для гаражів місцеві пільги. Квартира в новобудові оподатковується після оформлення права власності та внесення даних до реєстру.

Оскарження ППР. Якщо сума здається завищеною або не враховує пільги, ППР можна оскаржити в адміністративному (скарга до ДПС) або судовому порядку. Тут важливо вкластися у строки та зібрати доказову базу.

Коли варто звернутися до адвоката

Більшість власників сплачують податок без проблем, але є ситуації, де юридичний супровід захищає від реальних фінансових втрат:

  1. Некоректне нарахування — у ППР завищена площа, не враховані пільги або є помилка в реєстрі. Адвокат проаналізує розрахунок і підготує обґрунтовану скаргу чи позов.
  2. Штрафи й пеня — фахівець оцінить законність санкцій, знайде порушення процедури з боку податкової та допоможе мінімізувати суму.
  3. Податковий борг і загроза арешту майна — за реальної загрози податкової застави потрібні переговори з ДПС, реструктуризація боргу або оскарження дій податкової.
  4. Купівля-продаж нерухомості — правовий аудит на відсутність податкових обтяжень перед угодою.
  5. Спадщина з податковим боргом — допомога спадкоємцям з оформленням і мінімізацією успадкованих зобов’язань.
  6. Спори щодо пільг — якщо податкова відмовляє у застосуванні пільги, на яку ви маєте право.

Команда Riyako & Partners супроводжує спори у сфері оподаткування нерухомості: від аналізу нарахувань і оскарження ППР до захисту інтересів у суді та контролю за виконанням рішень.

Висновки

Податок на нерухомість стосується власників як житлової, так і нежитлової нерухомості, а ключові правила у 2026 році такі:

  • оподатковується лише площа понад пільгову норму (60 / 120 / 180 кв.м);
  • гранична ставка — 129,7 грн за 1 кв.м (1,5% мінімалки 8 647 грн);
  • за велике житло (квартира понад 300 кв.м, будинок понад 500 кв.м) — додатково 25 000 грн на рік;
  • фізособам ППР надходить до 1 липня, сплата — протягом 60 днів;
  • прострочення — штраф 10–20% і пеня, а тривала несплата — арешт майна.

Незнання нюансів закону або помилки в нарахуванні можуть коштувати дорого. Якщо сума податку викликає сумніви, виник борг чи спір із податковою — вчасна консультація юриста допоможе захистити ваші активи й уникнути зайвих витрат.

1. Чи потрібно сплачувати податок на нерухомість, якщо це єдине житло?

Ні, якщо площа житла не перевищує пільгову норму. Податок нараховується лише на «зайві» метри понад 60 кв.м для квартири, 120 кв.м для будинку та 180 кв.м, якщо у власності є і квартира, і будинок (ст. 266 ПКУ). Наприклад, за квартиру 75 кв.м податок нарахують лише на 15 кв.м. Якщо площа вкладається в норму — платити не потрібно, навіть коли житло єдине.

2. Яка ставка податку на нерухомість у 2026 році?

Ставку встановлює місцева рада, але вона не може перевищувати 1,5% мінімальної зарплати на 1 січня за 1 кв.м. У 2026 році це максимум 129,7 грн за 1 кв.м (8 647 грн × 1,5%). Конкретний розмір залежить від громади та типу нерухомості — у багатьох містах ставки нижчі за граничну.

3. Як розрахувати податок на нерухомість самостійно?

Скористайтеся формулою: (загальна площа − пільгова площа) × ставка місцевої ради. Наприклад, для квартири 80 кв.м при ставці 86 грн/кв.м податок становитиме (80 − 60) × 86 = 1 720 грн на рік. Дізнатися ставку вашої громади можна на сайті місцевої ради або в Електронному кабінеті платника.

4. До якої дати потрібно сплатити податок на нерухомість?

Фізичні особи сплачують податок протягом 60 календарних днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (ППР). ДПС надсилає ППР до 1 липня року, що настає за звітним, тож більшість власників отримують його влітку та мають час до кінця серпня — початку вересня.

5. Хто повністю звільнений від податку на нерухомість?

Незалежно від площі, від податку звільнені, зокрема, житло дітей-сиріт і дітей з інвалідністю, нерухомість багатодітних сімей (5+ дітей), дитячі будинки сімейного типу, гуртожитки, аварійне житло та об’єкти в зонах відчуження (пп. 266.2.2 ПКУ). Також діє звільнення для нерухомості на територіях бойових дій та тимчасово окупованих територіях.

6. Скільки податку за квартиру 100 кв.м?

За квартиру 100 кв.м оподатковуються 40 кв.м (100 − 60). При ставці, наприклад, 86 грн/кв.м податок становитиме 40 × 86 = 3 440 грн на рік. Точна сума залежить від ставки вашої громади — вона може бути нижчою або вищою.

7. Чи звільняються пенсіонери від податку на нерухомість?

Лише за фактом пенсії — ні. Для пенсіонерів діють ті самі пільги за площею: податок не нараховується, якщо квартира до 60 кв.м, будинок до 120 кв.м або сумарне житло до 180 кв.м. Понад ці норми пенсіонер платить на загальних підставах. Водночас місцеві ради нерідко встановлюють додаткові пільги для пенсіонерів, ветеранів та осіб з інвалідністю — це варто перевіряти у своїй громаді.

8. Чи платять податок за гараж і машиномісце?

Гараж належить до нежитлової нерухомості й оподатковується на всю площу, без пільгових метрів. Проте багато місцевих рад встановлюють для гаражів пільги або знижені ставки. Тому суму податку на гараж завжди варто звіряти з рішенням вашої громади.

9. Чи треба платити податок за квартиру в новобудові?

Податок нараховується після того, як оформлено право власності та внесено дані до Державного реєстру речових прав. Поки об’єкт не введено в експлуатацію і право власності не зареєстровано, податок не нараховується. Після реєстрації квартира оподатковується на загальних підставах з урахуванням пільгових 60 кв.м.

10. Що буде, якщо не сплатити податок вчасно?

Нараховуються штраф і пеня: за прострочення до 30 днів — 10% суми боргу, понад 30 днів — 20%, плюс пеня за кожен день виходячи зі 120% облікової ставки НБУ. При тривалій несплаті можлива податкова застава й арешт майна аж до примусового продажу. Тому сплачувати краще одразу після отримання ППР.

11. Як дізнатися суму податку, якщо не прийшло ППР?

Перевірте нарахування в Електронному кабінеті платника податків на сайті ДПС — там видно суму, реквізити та можна сплатити онлайн. Відсутність паперового ППР не звільняє від сплати, якщо податкова має докази його надсилання. За розбіжностей зверніться до місцевого податкового органу.

12. Чи платять податок за нерухомість на окупованій території або в зоні бойових дій?

Ні. На період воєнного стану та шість місяців після його завершення власники звільняються від податку за нерухомість на територіях бойових дій і тимчасово окупованих територіях (з 1 березня 2022 року). Перелік таких територій затверджує Кабінет Міністрів України, тому статус об’єкта варто перевіряти на актуальну дату.

13. Хто платить податок, якщо нерухомість продали посеред року?

Попередній власник сплачує податок за період до місяця, в якому втратив право власності, а новий власник — починаючи з місяця набуття права (пп. 266.8.1 ПКУ). Цей розподіл варто прямо прописати в договорі купівлі-продажу, щоб уникнути спорів.

14. Чи може сума податку змінюватися щороку?

Так. По-перше, місцеві ради щороку встановлюють ставки й можуть їх змінювати в межах ліміту. По-друге, ставка прив’язана до мінімальної зарплати, яка переглядається щороку, тож гранична сума зростає автоматично. По-третє, на розмір податку впливають зміни в законодавстві та переліку пільг.

15. Як оскаржити неправильно нарахований податок?

ППР можна оскаржити в адміністративному порядку (скарга до ДПС вищого рівня) або в суді. Для цього потрібно вкластися у встановлені строки та підготувати докази — технічний паспорт, правовстановлюючі документи, підтвердження права на пільгу. У складних випадках доцільно залучити адвоката, який підготує скаргу чи позов і представить інтереси.

Будівельний бізнес, що працює з державними тендерами, перебуває під постійним наглядом правоохоронних органів. Навіть сумлінні підрядники стикаються з кримінальними провадженнями через суб’єктивні оцінки слідчих, неточності в документації або формальні порушення. Сьогодні кожен керівник компанії повинен розуміти: виконання робіт за договором не гарантує відсутності претензій. Чи можливо працювати законно, прибутково й водночас уникнути ризику кримінального переслідування? Так, якщо діяти на випередження, правильно вибудовувати правову стратегію та мати захист досвідченого адвоката.

Чому будівельний бізнес опиняється під ударом?

Кримінальні провадження найчастіше порушуються за такими стандартними сценаріями:

  • Завищення вартості робіт – слідство перевіряє відповідність договірної ціни реальним ринковим розцінкам.
  • Невідповідність проєктній документації – будь-які зміни чи відхилення можуть кваліфікуватися як порушення умов договору.
  • Порушення тендерних процедур – найчастіше правоохоронні органи проводять перевірки щодо наявності змови між учасниками тендеру.
  • Неналежне виконання робіт – навіть мінімальні затримки або коригування у проєкті можуть стати підставою для кримінальних обвинувачень.

Чи може компанія, яка виконала всі роботи якісно і в строк, опинитися у кримінальній справі? На жаль, так. Система працює так, що навіть формальні підстави можуть бути використані для порушення справи, а далі все залежить від ефективності захисту.

Що робити, щоб мінімізувати ризики?

  1. Проведення власних експертиз – незалежні судові експертизи щодо товарів, робіт та збитків допомагають запобігти звинуваченням у завищенні цін або невідповідності робіт технічним вимогам.
  2. Аудит підприємства за період виконання договору – оцінка фінансових операцій та внутрішніх процесів дозволяє заздалегідь виявити можливі ризики та усунути їх до початку перевірок.
  3. Цифрова гігієна та інформаційна безпека – важливо не зберігати конфіденційну інформацію у відкритому доступі, мінімізувати листування про господарські операції та контролювати корпоративні пристрої.
  4. Готовність до обшуків і перевірок – компанія має заздалегідь підготувати співробітників та офіс до можливих слідчих дій, забезпечити юридичний супровід та алгоритм реагування.
  5. Перевірка контрагентів перед укладанням угод – ненадійні партнери можуть стати причиною кримінального переслідування навіть для сумлінних компаній, тому Due Diligence є обов’язковим.
  6. Комплаєнс та внутрішній контроль – чіткі механізми контролю фінансових операцій та договірних відносин допомагають мінімізувати ризики та відповідати вимогам законодавства.
  7. Захист корпоративної техніки від вилучення та аналізу – компанія має впровадити превентивні заходи, щоб уникнути ситуацій, коли електронні пристрої використовуються як докази у справі.
  8. Юридично правильне реагування на запити правоохоронців – слідкуйте за строками та формулюваннями у відповідях, щоб уникнути невиправданої уваги та додаткових слідчих дій.
  9. Підготовка колективу до нестандартних ситуацій – персонал повинен знати, як поводитися під час обшуків та допитів, щоб не дати слідчим підстав для подальших звинувачень.
  10. Робота з відкритими джерелами – моніторинг державних реєстрів та ЗМІ допомагає оперативно виявляти ризики та вчасно реагувати на потенційні загрози.

Якщо на ваш бізнес чиниться тиск – дійте негайно

Юридична компанія RIYAKO & PARTNERS спеціалізується на кримінальному захисті бізнесу, що працює у сфері державних закупівель. Ми допомагаємо мінімізувати ризики, супроводжуємо компанії під час перевірок та слідчих дій, будуємо стратегії захисту ще до того, як ситуація виходить з-під контролю.

Якщо ви працюєте у сфері будівництва та стикаєтеся з перевірками або тиском – звертайтеся за консультацією. Ми знаємо, як працює система, і знаємо, як її обійти в рамках закону.

Війна в Україні поставила перед підприємцями складні виклики, змусивши адаптуватися до нових реалій. Незважаючи на труднощі, багато компаній не тільки продовжують працювати, а й знаходять нові можливості для розвитку. У цій статті ми розглянемо ключові аспекти ведення бізнесу під час війни та дамо рекомендації, як діяти підприємцям в умовах нестабільності.

1. Законодавчі зміни та нові регуляції

В умовах війни український уряд запровадив ряд законодавчих змін, спрямованих на підтримку економіки та бізнесу. Основні зміни включають:

  • Спрощення податкової системи. Введено ряд пільг для підприємців, включаючи можливість переходу на спрощену систему оподаткування. Це дозволяє бізнесу зосередитися на операційній діяльності, зменшивши податкове навантаження.
  • Мораторій на перевірки. Держава тимчасово обмежила проведення податкових та інших видів перевірок, що дає можливість підприємствам сконцентруватися на адаптації до нових умов.
  • Введення спеціальних економічних зон. У регіонах, що найбільше постраждали від війни, запроваджено спеціальні режими, які передбачають податкові пільги та інші преференції для бізнесу.

18.06.2024 Верховною Радою було прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства”, яким для юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців п.п. 69.41.3. П.п. 69.41. ПК України встановлюються такі особливості податкового адміністрування, іншими слова ряд переваг, а саме:

  • мораторій на проведення документальних перевірок (з урахуванням визначених виключень);
  • скорочений строк проведення камеральної та документальної перевірок (5 та 10 робочих днів відповідно);
  • надання платнику податків ІПК протягом 15 календарних днів, без продовження строку розгляду звернення;
  • закріплення за платником податків комплаєнс-менеджера;
  • отримання платником податків на свій запит у 5-денний строк відомостей про наявну податкову інформацію, яка може свідчити про податкові ризики у діяльності такого платника.

У Законі № 3813-IX від 18.06.2024 визначений перелік вимог, яким мають відповідати платники податків – юридичні особи та фізичні особи – підприємці для включення їх до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства. Необхідно зауважити, що включення до цього Переліку можливе виключно у разі відповідності платника податків всім вимогам, визначеним п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 ПК України.

Щодо спрощення умов провадження діяльності для бізнесу, Верховною Радою України підтримано у другому читанні та в цілому проект Закону № 7331 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов провадження господарської діяльності в період дії воєнного стану в Україні», який переводить дозволи та ліцензії на декларативний принцип на період дії воєнного часу, чим значно спрощує здійснення діяльності бізнесом.

Відповідно до цього законопроекту, на період дії воєнного стану декларативний принцип буде стосуватися суб’єктів господарювання, провадження діяльності яких потребує отримання ліцензій та дозволів. За статусом декларація прирівнюється до ліцензій, дозволів та інших результатів надання публічних послуг та має ряд переваг, таких як: можливість подання декларації в будь-якому місці незалежно від юридичної/фактичної адреси провадження діяльності підприємства; відсутність необхідності у період дії воєнного стану вносити зміни до інформації в декларації та інших дозвільних документів тощо.

2. Управління ризиками та безпека

Ведення бізнесу під час війни вимагає особливої уваги до питань безпеки та управління ризиками. Основні аспекти, на які слід звернути увагу:

  • Безпека працівників. Компанії повинні забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці, враховуючи можливі загрози. Це може включати евакуацію до безпечних регіонів, забезпечення засобами індивідуального захисту та психологічну підтримку. Також, роботодавець зобов’язаний організувати для працівників процес проведення інструктажів і навчання щодо заходів безпеки під час повітряної тривоги та надання першої домедичної допомоги постраждалим внаслідок обстрілів. Керівникам підприємств необхідно забезпечити працівників робочими місцем у будівлі з обов’язковим облаштуванням укриття, які, за можливості, мають бути облаштовані для виконання роботи з метою забезпечення безперервної роботи підприємства.
  • Захист активів. Бізнеси повинні вжити заходів для захисту своїх активів, зокрема шляхом страхування майна, забезпечення фізичної охорони та використання сучасних технологій для віддаленого контролю за об’єктами.
  • Управління фінансовими ризиками. Економічна нестабільність вимагає ретельного управління грошовими потоками, планування фінансових резервів та використання інструментів для хеджування валютних ризиків.

Для належного управління ризиками, бізнесу необхідно впроваджувати на підприємствах систему ризик-менеджменту, яка полягає у побудові стратегії та прийнятті рішень задля мінімізації втрат, які можуть виникнути через вплив негативних та непередбачуваних обставин, а також зменшити такий вплив на діяльність суб’єкта господарювання.

3. Зміна бізнес-моделі та адаптація до нових умов

В умовах війни багато підприємств змушені переглянути свої бізнес-моделі. Основні підходи до адаптації включають:

  • Диверсифікація. Розширення лінійки продуктів або послуг, вихід на нові ринки, зміна постачальників – це лише кілька способів мінімізувати ризики і зберегти конкурентоспроможність.
  • Цифровізація. В умовах обмежень, пов’язаних з фізичними переміщеннями, важливість переходу в онлайн значно зросла. Це може включати розробку інтернет-магазинів, впровадження CRM-систем та інші заходи для оптимізації бізнес-процесів. Що стосується документообігу на підприємстві, то важливим є процес оцифрування паперових документів, які стосуються діяльності підприємства та впровадження цифрового документообігу. Для впровадження електронного документообігу на підприємстві буде використання таких систем документообігу як M.E.Doc та “Вчасно”, які значно спрощують та пришвидшують обмін документами між контрагентами, а також надають можливість ведення первинної документації в електронному вигляді. Так, особливо важливо забезпечити оцифрування первинної документації, оскільки в умовах воєнного стану є підвищений ризик її втрати, а процес відновлення таких документів є як складним, так іноді взагалі неможливим. Також, необхідно зауважити, що підписання договорів та інших документів за допомогою ЕЦП прирівнюється до підписання їх у паперовому вигляді та має таку ж юридичну силу.
  • Релокація. В умовах воєнного стану виникла потреба у збереженні потужностей та захисті працівників підприємств з метою забезпечення їх належного функціонування. У зв’язку цим, керівниками з метою убезпечити підприємства часто приймаються рішення щодо переміщення основних потужностей бізнесу на більш безпечні території, на яких не ведуться активні бойові дії та є можливим провадження господарської діяльності. Іноді підприємства здійснюють не повну релокацію бізнесу, якщо таке є можливим, враховуючи обстановку на територіях місцезнаходження юридичної особи, а часткове переміщення потужностей, якщо підприємство знаходиться не на території активних бойових дій, але все ж знаходиться у зоні більшого ризику.
  • Співпраця з державою та міжнародними організаціями. Уряд та міжнародні донори пропонують різні програми підтримки бізнесу, включаючи фінансові гранти, кредитні лінії та консультаційну допомогу. Активна участь у таких програмах може допомогти бізнесу не тільки вижити, а й знайти нові можливості для зростання.
  • Вихід на міжнародний ринок. Для багатьох компаній – представників великого бізнесу, стало поштовхом для масштабування – переходу на наступний етап та здійснення виходу їх на міжнародний ринок. Для виходу компанії на міжнародний ринок необхідний комплексний підхід та обов’язкова розробка стратегії та покрокового плану для забезпечення належного функціонування всіх процесів, вивчення локального законодавства в частині регулювання господарських та податкових відносин у іноземній державі.

4. Соціальна відповідальність та підтримка суспільства

Особливо актуальною в умовах війни є концепція соціальної/корпоративної соціальної відповідальності, оскільки у період дії воєнного стану бізнес відіграє важливу роль у підтримці суспільства та економіки. Багато компаній активно залучаються до волонтерських проєктів, надають підтримку Збройним силам України, допомагають переселенцям та іншим вразливим категоріям населення.

Така економічна діяльність здійснюється переважно підприємствами, які відносяться до великого бізнесу, але необхідно зауважити, що дедалі частіше і малий та середній бізнес також активно долучається до ініціатив з метою соціальної підтримки суспільства.

5. Правові аспекти та рекомендації

В умовах війни виникає багато правових питань, з якими стикаються підприємці, оскільки законодавство в таких умов є особливо динамічним та зазнає змін з урахуванням поточної ситуації в країні. У зв’язку з цим, надзвичайно важливо здійснювати моніторинг актуальних змін до законодавства та враховувати їх при провадженні господарської діяльності. Ось кілька рекомендацій:

  • Консультація з юристом. Регулярно консультуйтеся з юристами, юрист завжди відповість на всі питання для розуміння актуальних законодавчих змін і їхнього впливу на ваш бізнес.
  • Підготовка документів. Забезпечте належне документальне оформлення всіх операцій, зокрема контрактів з контрагентами, що знаходяться в зонах ризику.
  • Дотримання трудового законодавства. Забезпечте дотримання прав працівників, зокрема щодо оплати праці, відпусток та безпечних умов праці.
  • Військовий облік на підприємстві. Ведення військового обліку є обов’язковим для суб’єктів господарювання, такий обов’язок закріплений на законодавчому рівні. Керівникам бізнесу необхідно забезпечити належне ведення військового обліку на підприємстві, підготовку необхідних документів та контроль за дотриманням законодавства, оскільки за порушення правил військового обліку та мобілізації передбачені штрафи, розмір яких може становити до 59 500 грн.

Висновок

Ведення бізнесу під час війни – це складний процес, що вимагає від підприємців гнучкості, стратегічного мислення та вміння швидко адаптуватися до змін. Однак, з урахуванням всіх викликів та можливостей, компанії можуть не тільки пережити ці складні часи, а й вийти з них сильнішими та більш конкурентоспроможними.